Інструментальна промисловість

Визначення і загальна характеристика

ІНСТРУМЕНТА́ЛЬНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ  — галузь машинобудування, підприємства якої виготовляють стандартний або нормалізований (металорізальний, контрольно-вимірювальний, слюсарно-монтажний) інструмент, технологічну оснастку. Продукцію І. п. використовують в усіх галузях нар. господарства, а також у побуті. Серед її осн. видів — різці, свердла, фрези, протяжки, зенкери, мітчики, плашки, розвертки, ключі, викрутки, патрони, перехідні втулки, призми, калібри-скоби, калібри, штампи, пресформи, прилади. І. п. у Рос. імперії, у складі якої перебували й укр. землі, не була розвинена. Інструмент для верстат. робіт частково виробляли створені у 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. інструм. цехи великих маш.-буд. заводів. Потреби промисловості в інструменті здебільшого задовольняли за рахунок імпорту, зокрема з Великої Британії, Франції, Швеції, Німеччини. Під час 1-ї світової війни промисловці Рос. імперії змушені були розширювати існуючі та створювати нові інструм. цехи. Перше спеціаліз. підприємство (завод з виробництва терпуг) виникло 1916 у м. Міасс (нині Челябін. обл., РФ). В Україні галузь зародилася у 1-й пол. 1920-х рр. зі створенням терпуг. заводу в Луганську (нині Луганський інструментальний завод). 1933 виник Дніпров. карборудн. завод (нині Запорізький абразивний комбінат). У роки довоєн. п’ятирічок споруджено низку нових інструм. цехів, зокрема на Харківському тракторному заводі і Новокраматорському машинобудівному заводі (м. Краматорськ Донец. обл.), водночас розширено діючі. Осн. розвиток галузь отримала після 2-ї світової війни. У 1940–60-х рр. введено в дію потужні Вінницький інструментальний завод та Львівський інструментальний завод, організовано дільниці з виробництва металорізал. інструменту на Одеському заводі важкого кранобудування та Львівському автобусному заводі, реконструйовано луган. і запоріз. заводи, перепрофільовано низку підприємств ін. галузей на випуск інструменту та технол. оснастки. Збільшення кількості підприємств дозволило покращити їхню спеціалізацію, значно скоротити дублювання виробництва, ширше впроваджувати методи конвеєр. обробки, механізацію та автоматизацію виробництва. 1963 освоєно виробництво інструментів із синтет. алмазів на Львів. і Харків. інструм. заводах. 1966 стало до ладу найбільше підприємство в Європі — Полтав. завод штуч. алмазів і алмаз. інструментів (нині Полтавський завод алмазного інструменту). У 1960–70-х рр. в Україні створ. інструм. виробництво універс. збірної переналагоджув. оснастки для мех. обробки і штампувал.-заготівел. виробництва. Базовим із виготовлення цієї продукції був Харківський завод технологічної оснастки. По кооперації окремі види цієї оснастки були розміщені на понад 100 підприємствах України, серед них — Південний машинобудівний завод (Дніпропетровськ), завод «Арсенал» (Київ), Новокраматор. маш.-буд. завод та ін. Україна забезпечувала цим прогресив. видом технол. оснащення усі маш.-буд. підприємства СРСР (див. також Бориславський завод штучних алмазів і алмазного інструменту, Кам’янець-Подільський завод твердосплавного деревообробного інструменту, Київський завод технологічної оснастки, Харківський завод штампів і пресформ, Харківський інструментальний завод, Чернігівський інструментальний завод). Серед зарубіж. країн розвинену І. п. мають РФ, США, Велика Британія, Німеччина та Японія. У світ. інструм. виробництві розвиток галузі спрямовано на збільшення швидкостей різання, стійкості за рахунок використання синтет. надтвердих матеріалів, злиття великих інструм. фірм, напр. Sandvik–Valentine–Iscax, об’єднання підприємств Sandvik–МКТС (Москва). Фірма Sandvik Coromant є світ. лідером з виробництва твердосплав. інструменту і постачає свою продукцію у 60 країн світу. Використання такого інструменту є важливим показником індустр. розвитку країни (75 % стружки знімається твердосплав. інструментом). До 1992 Україна випускала понад 500 т твердосплав. інструменту щороку. Нині в Україні твердосплавні інструменти розробляють та виготовляють такі підприємства, як «Артем», «Інма», «Мікропорошкові технології», наук.-вироб. фірма «Мікросін» (усі — Київ), «Укртвердосплав» (Донецьк; вироб. потужності — бл. 300 т продукції щороку), Київ. завод реле та автоматики та ін. Одним із найпотужніших виробників твердосплав. інструменту є Черніг. інструм. завод, потенц. можливості має також Світловодський казенний комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів (Кіровогр. обл.). Об’єм світ. ринку металооброблювал. інструменту оцінюється в 17 млрд євро, 20 % світ. виробництва забезпечується нім. виробниками. Інструмент для точіння і фрезерування випускають 119 фірм, для свердлення, протягування, нарізання різьби — 81, виробництва інструм. патронів і перехід. конусів — 78, дискових пил і пилкових полотен — 65, абразив. інструменту та матеріалів — 48. Гол. замовниками різал. інструментів є підприємства маш.-буд., електротех., автомоб., авіакосміч. та ін. галузей промисловості. Серед осн. напрямів розвитку І. п. в Україні — використання досягнень у нанотехнологіях для створення принципово нових інструм. матеріалів; використання багатогран. неперезагострюв. пластин; модифікація діючих інструм. матеріалів та застосування під час виготовлення інструментів синтет. надтвердих матеріалів (алмази, ельбор, гексаніт тощо), а також композиц. різал. кераміки; використання малорозмір. твердосплав. інструментів у моноліт. виконанні; використання зносостій., багатошар. нанопокриттів, які наносять на тверді сплави і швидкорізал. інструм. сталі; твердотільна імплантація карбідів тугоплавких матеріалів у поверхневі шари інструм. сталей при локал. нагріві поверхні променем лазера; розробка конструкцій збір. інструменту за модул.-агрегат. принципом з регулювал. різал. кромками; оснащення верстатів із числовим програм. керуванням інструм. системами і різал. інструментом з високим рівнем уніфікації та стандартизації гол. параметрів та базових поверхонь; подальше поліпшення умов експлуатації різал. інструменту за рахунок мастильно-охолоджувал. рідини діагностики стану інструменту в автомат. режимі. Наукові дослідження у цій галузі проводять в Інституті надтвердих матеріалів (Київ) та Харків. фіз.-тех. інституті НАНУ, «Укрверстатінпромі» (Харків); фахівців готують у Нац. тех. університеті «Харків. політех. інститут», Нац. тех. університеті України «Київ. політех. інститут», Сум. та Хмельн. університетах, Донбас. маш.-буд. академії, Запоріз. та Севастоп. тех. університетах тощо. Серед відомих укр. науковців галузі — С. Братан, Ю. Внуков, А. Грабченко, В. Залога, Г. Клименко, С. Клименко, М. Мазур, Є. Мироненко, М. Новиков, Н. Равська, В. Фадєєв, Ф. Якубов.

Завантажити статтю