«ІНТЕРНАЦІОНА́Л СВОБО́ДИ» — між­національна політична організація. Засновано 1946 у Західній Німеч­чині з ініціативи діяча ОУН(м) О. Зибачинського на противагу створеному ОУН(б) Антибільшовицькому блоку народів. Президія від 1952 знаходилася у Римі. Головною метою проголошено боротьбу з більшовизмом і захист су­спільних свобод народів (фактично прав людини) у комуністичних країнах та ін. тодішніх державних системах. У «І. с.» були пред­ставлені албанці, білоруси, болгари, грузини, китайці, литовці, поляки, румуни, словаки, словенці, хо­рвати, чехи, угорці, українці. Організація провела низку політичних маніфестацій, під­тримувала контакти з урядовими колами деяких західноєвропейських країн, видавала одно­ймен­ний квартальник. У 1950-х роках особливо активно діяла у Буенос-Айресі. Головний секретар — О. Зибачинський (1946–49), В. Федорончук (від 1952), голова президії — угорець К. Ка­л­ляї (від 1954). Припинила діяльність на початку 1960-х років.