ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Інтонація

ІНТОНА́ЦІЯ (від. лат. intono – голосно вимовляю) – сукупність звукових мовних засобів, завдяки яким передають смисловий, емоційно-експресивний і модальний характери висловлення, комунікативні значення та ситуативну зумовленість, стилістичні забарвлення тексту, індивідуальність виражальних прийомів мовця. У складі І. – мелодика, інтенсивність, тривалість звучання, фразовий і логіч. наголоси, ритм, тембр, паузи. Як акустичне явище І. є органіч. комплексом частот. характеристик звуків та їхніх змін у висловлюванні, формант. ознак, динам. і темпорал. показників. Фіз. компоненти І. функціонують у мовленні на засаді взаєм. компенсації (так, динам. показники можуть компенсувати частотні). І. становить окремий рівень в ієрарх. системі мови, проте пов’язана з синтаксич. і лексично-семант. засобами. І. виражає: а) структурну цілісність висловлювання (речення), його завершеність чи незавершеність; б) комунікатив. тип висловлювання та його різновиди – розповідь, питання, спонукання, вигук, пояснення, відповідь, прохання у формі запитання тощо; в) інформативну вагомість усього висловлювання у тексті або його складових – окремих слів чи словосполучень, виділення їх за ступенем важливості, підкреслення за допомогою логіч., контраст. (протистав.) та емфатич. наголосів; г) характер емоц. забарвлення мовного тексту; ґ) експресивність мовлення (суб’єктивне ставлення мовця до змісту свого висловлювання або слухача); д) модал.-вольові характеристики мовлення (невпевненість, сумнів, категоричність, вимогливість тощо); е) смислове та синтагматичне членування звукового тексту, виокремлення у ньому фоноабзаців, висловлювань, синтагм; є) актуал. членування висловлювання, виділення у ньому складу теми і реми; ж) стилістично-виражал. ознаки тексту, його офіц./неофіц. характер, піднесений чи знижений стилі; з) позалінгвіст. ознаки мовця, зокрема його соц.-тер. належність. У худож. тексті та у сценіч. мовленні І. є засобом створення худож. образів, виконує зображал. функцію. Осн. одиниця І. – інтонац. конструкція (інтонема, інтонац. контур), що передає думку, охоплюючи висловлювання або його частину, достатньо самостійну за семантикою (Він прийшов пізно. І пішов). Інтонац. конструкція розповід. висловлювання в укр. мові має заг. спадний або висхідно-спадний характер за тонал. і динам. характеристиками. Висловлювання з акцентно виділеними словами дещо змінюють свою інтонац. конструкцію: макс. тонал. чи динам. показники можуть мати саме інтонаційно виділені слова або ж позначатися знач. інтервалом тонал. спаду. Кінц. спад, властивий завершеним розповід. висловлюванням, називають каденцією. У питал. висловлюваннях та перед паузою усередині висловлювання виступає переважно антикаденція. Питал. висловлювання із займенниками мають І. з каденцією. У спонукал. і вигукових висловлюваннях І. позначається більшою інтенсивністю, вищим тонал. рівнем. І. має значну варіативність, що дає змогу мовцеві урізноманітнювати виражал. засоби усної мови, передавати тонкі семант. та емоц.-експресивні відтінки думки, а також виражати підтекст. У писем. тексті І. передають пунктуацією, порядком і графіч. виділенням слів (шрифтом, лапками тощо). Для передачі інтонац. особливостей, зокрема тонал. контуру фрази, використовують різні способи: нотний запис, цифрове позначення, графічні схеми. Експерим.-фонет. дослідж. містять також інтонограми, інтонографічні схеми і рисунки, де докладно відтворено показники інтонац. структур.

І. української мови досліджували Л. Булаховський (як структур. елемент), М. Баженов (в аспекті вираз. читання), Є. Кротевич (у зв’язку з синтагмат. членуванням мовного потоку), Д. Баранник (мова радіо і телебачення). Від 1960-х рр. розпочато експерим.-фонет. дослідж. І. укр. та ін. мов в Інституті мовознавства HAHУ, Одес. університеті, Київ. лінгвіст. університеті.

Літ.: Багмут А. Й. Інтонаційна будова простого розповідного речення у слов’янських мовах. К., 1970; Інтонаційна організація мовлення. К., 1972; Олійник Г. П. Інтонація питання вибору. К., 1974; Артемов В. А. Метод структурно-функционального изучения речевой интонации. Москва, 1974; Борисюк І. В. Інтонація українського питального речення. К., 1975; Плющ Н. П. Інтонація вставності в українській мові. К., 1976; Интонация. К., 1978; Багмут А. Й., Борисюк І. В., Олійник Г. П. Інтонація як засіб мовної комунікації. К., 1980; Носенко Э. Л. Эмоциональное состояние и речь. К., 1981; Багмут А. Й., Борисюк I. В., Олійник Г. П. Інтонація спонтанного мовлення. К., 1985; Королева Т. М. Интонация модальности в звучащей речи. К.; О., 1989; Багмут А. Й. Семантика і інтонація в українській мові. К., 1991; Багмут А. Й., Борисюк I. В., Олійник Г. П. Інтонаційна виразність звукового мовлення засобів масової інформації. К., 1994.

А. Й. Багмут

Рекомендована література

  1. Багмут А. Й. Інтонаційна будова простого розповідного речення у слов’янських мовах. К., 1970;Google Scholar
  2. Інтонаційна організація мовлення. К., 1972;Google Scholar
  3. Олійник Г. П. Інтонація питання вибору. К., 1974;Google Scholar
  4. Артемов В. А. Метод структурно-функционального изучения речевой интонации. Москва, 1974;Google Scholar
  5. Борисюк І. В. Інтонація українського питального речення. К., 1975;Google Scholar
  6. Плющ Н. П. Інтонація вставності в українській мові. К., 1976;Google Scholar
  7. Интонация. К., 1978;Google Scholar
  8. Багмут А. Й., Борисюк І. В., Олійник Г. П. Інтонація як засіб мовної комунікації. К., 1980;Google Scholar
  9. Носенко Э. Л. Эмоциональное состояние и речь. К., 1981;Google Scholar
  10. Багмут А. Й., Борисюк I. В., Олійник Г. П. Інтонація спонтанного мовлення. К., 1985;Google Scholar
  11. Королева Т. М. Интонация модальности в звучащей речи. К.; О., 1989;Google Scholar
  12. Багмут А. Й. Семантика і інтонація в українській мові. К., 1991;Google Scholar
  13. Багмут А. Й., Борисюк I. В., Олійник Г. П. Інтонаційна виразність звукового мовлення засобів масової інформації. К., 1994.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Інтонація / А. Й. Багмут // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-12426

Том ЕСУ:

11-й

Дата виходу друком тому:

2011

Дата останньої редакції статті:

2011

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

12426

Кількість переглядів цього року:

312

Схожі статті

Краєзнавець Прикарпаття
Світ-суспільство-культура  | Том 15 | 2014
М. Ю. Косило
Извѣстія Кіевскаго политехническаго института Императора Александра ІІ
Світ-суспільство-культура  | Том 11 | 2011
М. М. Бесхмельніцина
Запорожець
Світ-суспільство-культура  | Том 10 | 2010
Ю. Ю. Ральченко

Нагору