Булаховський Леонід Арсенійович

Визначення і загальна характеристика

БУЛАХО́ВСЬКИЙ Леонід Арсені­йович (02(14). 04. 1888, Харків — 04. 04. 1961, Київ) — мово­знавець-славіст. Батько Ю. Булаховської. Доктор філологічних наук (1936), професор (1936), академік АН УРСР (1939), член-кореспондент АН СРСР (1946). Заслужений діяч науки УРСР (1941). Закін. Харків. університет (1910), де і працював (до 1914) викл. каф. словʼян. філології. 1916 склав магістер. екзамени при Петро­град. університеті (до складу комісії входили О. Шахматов, П. Лавров) і отримав посаду приват-доцент кафедри словʼян. філології Харків. університету, читав лекції на Харків. вищих жін. курсах; 1917–21 — екс­траординар. проф. Пермського університету (РФ); 1921–41 — проф. Харків. університету, працював у навч. закладах, що виникли після його реорганізації; водночас від 1930 — керівник секції Харків. філії Ін­ституту мово­знавства при ВУАН; від 1936 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту мово­знавства АН УРСР (Київ). Під час евакуації до Уфи (1942–44) був заст. дир. Ін­ституту мови і літ-ри АН УРСР. 1943 тимчасово викладав лінгвіст. дисципліни у Моск. університеті. 1944–61 — директор Ін­ституту мово­знавства АН УРСР, водночас — професор (1944–46), завідувач кафедри української мови (1946–47), засн. і завідувач кафедри словʼян. філології (1947–60) Київ. університету; зав. обʼ­єд­наного від­ділу російської мови, словʼян. мов і заг. мово­знавства Ін­ституту мово­знавства АН УРСР (1952–56); чл. Президії АН УРСР (1952–56). У 1957–61 очолював Укр. комітет славістів. Наукові дослідже­н­ня у галузі заг., порівнял.-істор., словʼян., укр. і рос. мово­знавства, методики викла­да­н­ня мови. Б. — пред­ставник молодо­граматич. напряму. Від­новив найдавнішу словʼян. акцентологічну систему, вперше за­провадив укр. наголос у порівнял. граматику, описавши його історично, компаративно і нормативно: «Порівняльно-історичні уваги до українського наголосу» (публікувалися окремими ста­т­тями 1928–37), «З історичних коментаріїв до українського наголосу» («Наук. зап. Львів. пед. ін­ституту», 1946, т. 1, вип. 1), «Порівняльно-історичні коментарії до українського наголосу» («Наук. зап. Київ. університету», т. 1, вип. 9, «Філол. зб.», 1952, № 4) та ін. Серед праць Б. із заг. мово­знавства ви­окремлюються кн. «Введение в языко­знание» (ч. 2, Москва, 1953; 2-е вид. — Москва, 1954) та «Нариси з загального мово­знавства» (К., 1955). У першій роз­глянув пита­н­ня семасіології, лексикології, лексико­графії і етимології (ви­йшла в пере­кладі грузин., польс., болгар., китай. мовами). У другій Б. значно роз­ширив висвітлювану про­блематику і поряд із за­значеними виклав пита­н­ня фонетики і фонології. Для виріше­н­ня теор. про­блем мово­знавства найбільше значе­н­ня мають його праці «Виникне­н­ня і роз­виток літературних мов» (публікувалася окремими ста­т­тями 1941–46) і «Рус­ский литературный язык первой половины ХІХ века» (т. 1, К., 1941, 2-е вид. — К., 1957; т. 2, К., 1948, 2-е вид. — Москва, 1954), які разом із працями В. Вино­градова, В. Жирмунського, Л. Якубинського сприяли становлен­ню історії літ. мов як окремої наук. та навч. дисципліни. В галузі україністики найважливішими є моно­графія «Пита­н­ня походже­н­ня української мови» (К., 1956) та дослідж. «З історичних коментаріїв до літературної української мови» (публікувалися окремими ста­т­тями в 1940-х рр.). У зга­даній моно­графії Б. роз­глядав походже­н­ня сучас. української літературної мови, літ. мову Зх. України, укр. мову в докум. писемності від 14 ст., пів­ден­норус. лексику в памʼятках, мову давнього Києва і Київщини, укр. мову і її істор. взаємини з ін. сх.-словʼян. мовами, важливі особливості української мови тощо. Детально охарактеризував стару і нову укр. літ. мову, вказуючи на її тісний звʼязок з давньоруською. Під­тримав гіпотезу про полтавсько-київську діалектну основу норм нової української літературної мови. Як русист Б. ві­домий працями «Курс рус­ского литературного языка» (Х., 1935; 5-е вид. — т. 1, К., 1952; т. 2, К., 1953) та «Исторический ком­ментарий к рус­скому литературному языку» (Х.; К., 1936; 5-е вид. — К., 1958). Серед дослідж. Б., присвячених зх.- і пд.-словʼян. мовам, пере­важають порівнял.-істор., зокрема акцентологічні: «Акцентологический ком­ментарий к польскому языку» (К., 1950), «Акцентологический ком­ментарий к чешскому языку» (вып. 1, К., 1953; вып. 2–3, К., 1956), «Болгарский язык как источник для рекон­струкции древнейшей славянской акцентологической системы» (Москва, 1958) та ін. Б. зберіг і роз­винув традиції дореволюц. мово­знавства харків. лінгвіст. школи, утвердив укр. школу славістики. У 20-і рр. Б., одночасно з роботою в Університеті, викладав на робітфаці Харків. технол. ін­ституту, різноманіт. курсах, на­вчаючи грамоти селян, робітників, солдатів. Був ред. низки під­ручників, навч. посібників та словників для ВНЗів та серед. шкіл: «Основи мово­знавства» (Х., 1928–29; 2-е вид. — Х., 1931– 32), «Загальний курс української мови: Лекції» (Х., 1929–30), «Курс української мови для службовців: Лекції» (Х., 1930), «Учебник рус­ского языка для школы с украинским языком преподавания: 5, 6, 7 годы обучения» (Х., 1930; 2-е вид. — Х., 1931), «Рус­ско-украинский словарь» (Москва, 1948; 5 пере­ви­дань), «Словʼянське мово­знавство: Зб. ст.» (т. 1–4, К., 1958–62, спів­ред.) та ін.; відп. ред. 1-го вид. «Українського правопису» (1945), який витримав декілька пере­ви­дань з певними доповне­н­нями і змінами. Автор низки рецензій та від­гуків на праці ві­домих вчених та викладачів-методистів. Найважливіші праці Б. вміщені у пʼятитомнику «Ви­брані праці» (К., 1975–83). Імʼям Б. 1965 на­звано вулицю у Києві, а 1971 на фасаді будинку на вул. М. Коцюбинського, № 9, де 1944–61 він жив, встановлено бронзову мемор. дошку з барельєф. порт­ретом Б. (скульптор Ю. Скобликова).

Літ.: Борковский В. И. Семидесятилетие Л. А. Булаховского // ВЯ. 1958. № 2; Білодід І. К. Леонід Арсені­йович Булаховський. К., 1968; Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды: Биобиблиогр. слов. Т. 2. Минск, 1978; Лукінова Т. Лінгвістична спадщина Л. А. Булаховського і радянська славістика. К., 1978; Л. А. Булаховский и современ­ное языко­знание: К 100-летию со дня рожд.: Сб. науч. тр. К., 1987; Лукінова Т. Булаховський: Педагог і вчений // Славістичні наук.-освітні центри в Україні: Вчора–сьогодні–завтра. К., 1995.

Т. Б. Лукінова

Завантажити статтю