ІНТОНОЛО́ГІЯ (від лат. іntono — голосно вимовляю і ...логія) — роз­діл мовознавства, що ви­вчає інтонацію в її структурних, функціональних, комунікативних та стилістичних аспектах. Обʼєкт І. — звуковий бік мовле­н­ня в його систем. (літ., або кодифіковане, спонтан­не, діалектне) і функціонал.-стильових (публічне, роз­мовно-побут., сценічне та ін.) різновидах. І. встановлює значе­н­ня і форми тонал., динам., темпорал. характеристик мовле­н­ня у звʼязку з семантикою висловле­н­ня та його комунікат. спрямува­н­ням; залежність акустич. змін у висловлен­ні від його семантики, синтаксич. форми, ситуації спілкува­н­ня, мети комунікації, стилю мовле­н­ня тощо; інтонац. особливості певної мови, її типол. риси та універсалії. Одиниці І. — інтонац. контур (містить тонал. і динам. контури), інтонема, інтонац. структура висловле­н­ня, фрази, синтагми. І. роз­глядає зміни частоти осн. тону та інтенсивності, а також часові характеристики висловле­н­ня у їхньому акустич. виражен­ні. В Україні І. роз­вивається від 1960-х рр.