ІОА́НН (Вендланд Костянтин Микола­йович; 14. 01. 1909, С.-Петербург — 25. 03. 1989, м. Ярославль, РФ) — церковний діяч РПЦ. Канд. геол.-мінерал. н. (1942). Ордени св. рівно­апостол. великого князя Володимира 2-го ступеня (1963), преподобного Сергія Радонезького 1-го і 2-го ступеня (обидва — 1984). Закін. геол. факультет Ленінгр. (нині С.-Петербург) гірн. ін­ституту (1930). Був н. с. Центр. н.-д. геол.-розв. ін­ституту; від 1933 — на каф. петро­графії Середньоазіат. індустр. ін­ституту (Ташкент). 2 вересня 1932 з рук архімандрита Гурія (Єгорова) таємно прийняв чернечий постриг, у вересні 1936 рукопоклад. у сан ієродиякона, ієромонаха. Від 1945 служив в Успен. соборі Ташкента. 1950 під­нес. до сану архімандрита. Від 1953 — настоятель собору Зішестя Святого Духа в м. Саратов (РФ). Закін. заочно Ленінгр. духовну академію зі ступ. канд. богословʼя (1956). У 1957–58 — ректор Київ. духов. семінарії. Від 1958 — пред­ставник РПЦ при Антіохій. патріархаті (Дамаск). 28 грудня того ж року хіротонізов. на єпис­копа Подольського, від 1960 — єпис­коп Середньоєвропейський, екзарх МП у Середній Європі. 1961 во­звед. у сан архі­єпис­копа. Від 1962 — архі­єпис­коп Алеутський і Пів­нічноамериканський, екзарх Пн. і Пд. Америк, від 1963 — архі­єпис­коп Нью-Йоркський і Алеутський. 3 серпня того ж року во­звед. у сан митрополита. Від 1967 — митрополит Ярославський і Ростовський. Від 1984 — на спокої. Автор низки праць з історії Церкви та богословʼя, зокрема «Святые древнего Крыма» (Ярославль, 1998).