Іоасаф

ІОАСА́Ф (Лелюхін Віталій Михайлович; 28. 04. 1903, с. Дубасищі Смолен. губ., Росія — 24. 04. 1966, Київ) — церковний діяч РПЦ. Закін. В’язем. духовне училище (1916), Смолен. духовну семінарію (1918), навч. у Смолен. університеті (1919–20), Харків. відділ. Всесоюз. інституту зв’язку (1935–37). Працював діловодом Смолен. університету (1921–25), електриком Дніпроп. металург. заводу (1926–32), радіотехніком Дніпроп. радіотех. вузла (1932–39), інспектором тех. відділу Дніпроп. обл. радіокомітету (1939–41). 16 серпня 1942 єпископом Димитрієм (Маганом) рукопоклад. у сан священика, служив настоятелем храмів с. Єлізарове та Широке (обидва — Солонян. р-ну Дніпроп. обл.), від 1944 — священик Благовіщен., від 1950 — настоятель Микол. церков Дніпропетровська; 1957–58 — секр. Дніпроп. єпарх. упр. 1958 прийняв чернечий постриг, 17 серпня того ж року архієпископом Гурієм (Єгоровим) хіротонізов. на єпископа Сумського та Охтирського, від 1959 — єпископ Дніпропетровський і Запорізький, від 1961 — Вінницький і Брацлавський. 1963 возвед. у сан архієпископа. Від 30 березня 1964 — митрополит Київський і Галицький, екзарх України.

Завантажити статтю