Іов Іван Павлович
ІО́В Іван Павлович (11. 10. 1948, с. Камʼянка Апостолів. р-ну Дніпроп. обл. — 04. 02. 2001, Хмельницький) — поет. Член НСПУ (1987). Обл. літ. премія ім. В. Булаєнка (1990). Закін. Камʼянець-Поділ. пед. інститут (Хмельн. обл., 1974). До 1993 працював у ред. газет, учителював. У його поезії сплелися героїчна історія та сьогодення, філос. узагальнення й конкретика худож. деталі. І. — один із найцікавіших укр. поетів, які репрезентували зорову поезію, його пошуки нових словоформ мали не зовн. характер, а занурення у глибини слова, намагання розгадати його одвічні таємниці.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Стяг золотої гілки. К., 1983; Світло рідної хати. Л., 1989; Книга перша. Хм., 1991; Рукопис. Хм., 1995; Чернетка. Хм., 1996; Каліграфія. Сф., 1997; Періодична система слів. Хм., 1997; Великдень долі. Сф., 1998; Невибране. Хм., 1998; Словопис: Супертворотектитрадиція. Хм., 2000; Віск іксів. Сф., 2000; Ми ще живемо! Париж; Л.; Цвікау, 2000; Мене Вам дав Господь. Хм., 2001; Вічністю живемо. Париж; Цвікау, 2001; Любіть мене врожаєм і землею. Сф., 2002.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
