Істерія

Визначення і загальна характеристика

ІСТЕРІЯ (від грец. ὑστέρα — матка) — вид неврозу, виявом якого є патологічний стан психіки людини, пов’язаний із надмірною схильністю до навіювання і самонавіювання та слабкістю свідомого контролю поведінки. Термін «істерія» використовували ще давньогрецькі лікарі, які пов’язували її з розладами матки і, відповідно, вважали, що вона може виникати лише в жінок. Увагу до неї як до медичної проблеми привернули наприкінці 19 ст. французькі вчені П. Жане і Ж. Шарко. Значний внесок у дослідження психічних механізмів цього розладу зробив З. Фройд. Він розрізняв істерію страху та конверсійну істерію (коли людина намагається подолати психічний конфлікт, витісняючи його тілесними симптомами). 

Розвивається у людей з особливим складом нервової системи, а також у здорових осіб за певних умов (наприклад, психічна травма, фізичне перенавантаження, надмірне вживання алкогольних напоїв, снодійних засобів). Виокремлюють травматичну істерію, що є віддаленим наслідком черепно-мозкової травми. Іноді істеричні розлади спостерігаються впродовж життя (істеричний тип особистості, істерична психопатія). Прояви розладу різноманітні (умовно класифікують на моторні, сенсорні, вегетативно-вісцеральні, психічні), у зв’язку з чим її називають «великою симулянткою» (Ж. Шарко) та «хамелеоном, який постійно змінює кольори» (Т. Сіденгем). Серед них — дратівливість, безпричинні плач і сміх, крик, відчуття стиснення в горлі та нестачі повітря, ускладнене дихання, кашель, прискорене серцебиття, головний біль, порушення чутливості, непритомність; при тяжкій формі — судоми та паралічі у різних частинах тіла, тремтіння, порушення ходи, мовлення (заїкання, уривчастість голосу, істерична німота). Основними рисами симптоматики є театральність, демонстративність проявів, намагання привернути до себе увагу. 

Істерію необхідно відрізняти від істеричної реакції (гальмування певного виду активності й страхи, наприклад, страх виступати перед аудиторією, хронічна неуспішність), а також від епілептичного нападу (на відміну від останнього, під час істеричного нападу людина повністю не втрачає свідомості і не завдає собі серйозних тілесних ушкоджень, зіниці очей реагують на світло, відсутнє виділення піни з рота; після припинення нападу людина може продовжувати діяльність). 

Істеричний синдром найчастіше виникає в екстремальних або конфліктних ситуаціях. Напад може тривати від кількох хвилин до декількох годин. Істеричні симптоми часто поєднуються з іншими невротичними проявами — фобіями, нав’язливістю, афективними розладами. Іноді спостерігається істерична амнезія — витіснення з пам’яті психотравмуючої ситуації. Лікування цього виду неврозу передбачає психотерапію, фізіотерапевтичні процедури, лікувальну фізкультуру, використання медикаментозних засобів (транквілізатори, снодійні препарати тощо).

Завантажити статтю