Істомін Михайло Павлович
ІСТО́МІН Михайло Павлович (05(17). 10. 1855, Київ — після 1932) — історик, археограф. Дійсний член Істор. товариства Нестора-літописця (1880), Одес. товариства історії та старожитностей (1890), Моск. археол. товариства (1898), чл. Італ. істор. товариства в Римі (1909). Здобув ступ. магістра в Університеті св. Володимира у Києві (1878). Працював у Київ., Керчен. й Одес. інститутах шляхет. дівчат (1879–99); Вілен. (нині Вільнюс) та Київ. жін. гімназіях (1899–1919); київ. труд. школах (1919–24). У 1924–30 — співроб. Істор.-філол. відділ. ВУАН, зокрема Комісії Старого Києва та Правобереж. України. Учасник археол. з’їздів у Вільно (1893), Ризі (1896), Києві (1899). Для останнього влаштував першу на укр. землях виставку старожит. малювання та іконографії 16–18 ст. Разом із І. Каманіним уклав «Сборник исторических материалов, извлеченных из древних актовых книг Киевского Центрального архива при Университете св. Владимира» (вип. 1, К., 1890). Архів І. зберігається в Інституті рукопису НБУВ.
Додаткові відомості
- Основні праці
- О северских князьях половины ХІІ столетия Всеволоде и Игоре Ольговичах и о княжении их в Киеве // Чтения в Истор. об-ве Нестора-летописца. 1888. Кн. 2, отд. 1; К истории живописи Киево-Печерской Лавры в ХVIII в. К., 1894; К вопросу о древней иконописи Киево-Печерской Лавры. К., 1897; Наброски по иконографии Волынского Епархиального Древлехранилища. Ж., 1900; Поэт мировой скорби. Байрон: Крит.-биогр. очерк и отрывки из произведений. Петроград; К., [б. р.].
Завантажити статтю
Людина 
