Історичні етапи інформаційних революцій

ІСТОРИ́ЧНІ ЕТА́ПИ ІНФОРМАЦІ́ЙНИХ РЕВОЛЮ́ЦІЙ. Інформаційні революції — це якісні зміни у способах збереження, оброблення та передавання інформації, що трансформують усі сфери життєдіяльності суспільства. В історії розвитку цивілізації умовно можна виділити кілька інформаційних революцій, питання про точний початок і кількість яких є дискусійними.

Згідно з низкою концепцій, першою та головною в історії людства інформаційною революцією, що відділила людей від тварин, була поява звукової мови. Деякі антропологи, визнаючи фундаментальне значення мови, зазначають, що вона не була хронологічно першим власне людським засобом комунікації. Перша інформаційна революція пов’язана з винайденням писемності: древні шумери у Південному Дворіччі (сучасний Ірак) близько 3 тисяч років до нашої ери створили клинопис, що уможливило передавання знань між людьми без прямого спілкування.

Друга інформаційна революція — винайдення Йоганном Ґутенбергом 1453 року у Німеччині книгодрукування та його швидке поширення у 16–17 століттях (у Європі у 14–15 століттях використовували техніку гравюри). Прикладом революційного впливу інформації на суспільство є історичний факт перемоги Мартіна Лютера 1517 року, коли важливим фактором став не сам друкарський верстат, а масштабніша система поширення інформації. Тиражування памфлетів, балад, ксилографії (що було значно дешевше і швидше) та стрімке їх розповсюдження одночасно кількома мовами в Ляйпцигу, Нюрнберзі й Базелі дозволило за 14 діб ознайомити з тезами Мартіна Лютера усю Німеччину (поширення його ідей вороги порівнювали з епідемією). Поява писемності, а пізніше друкування не була раптовою: кожна інформаційна революція продовжувала певні лінії в розвитку комунікаційних можливостей людства. Реформи шкільної системи сприяли масовій освіті та популяризації знань, що відіграло важливу роль у становленні індустріального суспільства.

Третя інформаційна революція відбулася в кінці 19 — на початку 20 ст. У часи парової машини, електрики, електроніки відбулися події, що можна вважати інформаційною революцією: винайдення 1826 року фотографії, 1832 року телеграфу, 1876 року телефону, створення 1895 року кіно та радіо, у 1930-і роки — телебачення. Інформацію почали оперативно й швидко передавати на будь-які відстані.

Нова фаза розвитку настала із винайденням комп’ютерів (1930–40-і роки), створенням у США невеликих електронних обчислювальних машин (початок 1970-х років), розрахованих на одного користувача (персональних комп’ютерів). У дослідницьких центрах практикували з’єднання кількох електронних обчислювальних машин для обміну та оброблення інформації. У СРСР перше таке об’єднання здійснено 1956 року; локальні мережі використовували у науково-дослідних інститутах: для економії кілька терміналів під’єднували до одного найпотужнішого обчислювального пристрою. З’єднання мільйонів персональних комп’ютерів розвинулося у мережу Інтернет, широкого розповсюдження набули інформаційні технології. В історії електронних комунікацій революційними стали представлення будь-якої інформації у цифровому варіанті, дистанційний та миттєвий обмін значними масивами інформації, мультимедіа.

На етапі комунікаційного поступу людства, пов’язаного з розвитком мережі Інтернет, відбувається інформаційно-соціальна революція: широке виробництво інформації вперше стає економічно-організаційною основою суспільства. Інтегруючи величезні обсяги інформації, що оперативно надходять із різноманітних та географічно віддалених джерел, на якісно новий рівень виходять управління, економіка, політика, наука, культура.

Важливі події в історії комунікації спричинили значні наслідки для становлення й розвитку суспільства, хоча жодна інформаційна революція не змінювала його докорінно. Комунікаційні технології попередніх періодів досягали максимального поширення після наступної інформаційної революції: використання письма стало масовим не в рукописну епоху, а у зв’язку з поширенням книгодрукування та шкільної освіти; максимальні обсяги друкованої продукції — у час комп’ютерів, коли для редакторів, верстальників створено спеціалізовані комп’ютерні програми. Згодом розроблено «настільні видавничі системи» для виготовлення книжкових оригінал-макетів (разом із діапозитивами) або видання газет, журналів. Відбулося кардинальне збільшення обсягів та пропускної спроможності засобів збереження й передавання інформації, зумовлених переходом на мікроелектронні та оптичні технології, мініатюризацію усіх вузлів. Створено універсальні автономні пристрої оброблення інформації, розроблено програмне забезпечення. Інформацію почали розглядати як важливу складову фізичних, біологічних та соціально-економічних процесів. Відокремлення інформаційної складової в економічній, адміністративній, виробничій діяльності та їхня автоматизація звільнили людей від механічної, монотонної роботи. Автоматизація перетворення інформації, застосування нових засобів її наочного представлення під час управління складними системами та пристроями в енергетиці, транспорті, автомобільній та авіакосмічній промисловості, обороні дозволяє створювати системи нового зразка для вирішення раніше нерозв’язаних задач. Роль ЗМІ у житті суспільства зростає, сприяючи процесам глобалізації і створенню інформаційного суспільства. Активно розробляють методи інформаційного забезпечення (висвітлення у засобах масової інформації діяльності людей, організацій) та ведення інформаційної розвідки. Сукупність вироблених інформаційними революціями змін призводить також до становлення постіндустріального суспільства, де інформація і знання стають найціннішими ресурсами. У майбутньому на людство чекають нові інформаційні революції, що сприятимуть розвитку новітніх технологій створення, поширення, перероблення та зберігання інформації.

Завантажити статтю