ЙОНЕ́СКО Ежен (Ionesko Eugène; 26. 11. 1909, містечко Слатіна, Румунія — 28. 03. 1994, Париж) — французький драматург, один із фундаторів «театру абсурду». Закін. Бухарест. університет, здобув ступ. д-ра літ-ри у Сорбон. університеті (Париж, 1939). Від 1945 мешкав у Парижі. Дебютував пʼєсою «La Cantatrice chauve» («Голомоза спів­ачка», 1950; укр. перекл. — ж. «Всесвіт», 1989, № 10), яку характерезував як трагедію мови. Написав її після спроб ви­вчити англ. мову за допомогою самовчителя: у без­глуздості за­учуваних фраз, без­змістовності діалогів він побачив від­ображе­н­ня абсурдності людського буття. Тему абсурдності Й. роз­винув і в пʼєсах «La Leçon» («Урок», 1951), «Les Chaises» («Стільці», 1952; укр. перекл. — ж. «Всесвіт», 1992, № 8), «Le Nouveau Locataire» («Новий квартирант», 1955), «Victimes du devoir» («Жертви обовʼязку», 1953), «Amédée, ou Comment sʼen débarrasser» («Амадей, або Як краще його по­збутися», 1954), «Tueur sans gages» («Убивця за поклика­н­ням», 1958). Пʼєса «Rhinocéros» («Носороги», 1959; укр. перекл. — К., 2003) — алегорія су­спільства, де озвірі­н­ня людей — закономір. результат соц. устрою. У пʼєсі «La soif et la faim» («Спрага та голод», 1965) найповніше втілив песиміст. ідеї. Свій «Театр абсурду» Й. ви­значив як антиреаліст., антипсихол. та антифілос. явище.Окремі твори Й. українською мовою пере­клали В. Діброва, О. Коломієць, Л. Шевченко, П. Таращук. Пʼєси Й. ставилися в Україні на сценах Харків. академ. драм. театру ім. Т. Шевченка, Київ. екс­перим. центру, Нац. академ. укр. драм. театру ім. І. Франка, Нац. центру театр. мистецтва ім. Леся Курбаса, Майстерні театр. мистецтва «Сузірʼя» (усі — Київ).