Йонеско Ежен

ЙОНЕ́СКО Ежен (Ionesko Eugène; 26. 11. 1909, містечко Слатіна, Румунія — 28. 03. 1994, Париж) — французький драматург, один із фундаторів «театру абсурду». Закін. Бухарест. університет, здобув ступ. д-ра літ-ри у Сорбон. університеті (Париж, 1939). Від 1945 мешкав у Парижі. Дебютував п’єсою «La Cantatrice chauve» («Голомоза співачка», 1950; укр. перекл. — ж. «Всесвіт», 1989, № 10), яку характерезував як трагедію мови. Написав її після спроб вивчити англ. мову за допомогою самовчителя: у безглуздості заучуваних фраз, беззмістовності діалогів він побачив відображення абсурдності людського буття. Тему абсурдності Й. розвинув і в п’єсах «La Leçon» («Урок», 1951), «Les Chaises» («Стільці», 1952; укр. перекл. — ж. «Всесвіт», 1992, № 8), «Le Nouveau Locataire» («Новий квартирант», 1955), «Victimes du devoir» («Жертви обов’язку», 1953), «Amédée, ou Comment s’en débarrasser» («Амадей, або Як краще його позбутися», 1954), «Tueur sans gages» («Убивця за покликанням», 1958). П’єса «Rhinocéros» («Носороги», 1959; укр. перекл. — К., 2003) — алегорія суспільства, де озвіріння людей — закономір. результат соц. устрою. У п’єсі «La soif et la faim» («Спрага та голод», 1965) найповніше втілив песиміст. ідеї. Свій «Театр абсурду» Й. визначив як антиреаліст., антипсихол. та антифілос. явище.Окремі твори Й. українською мовою переклали В. Діброва, О. Коломієць, Л. Шевченко, П. Таращук. П’єси Й. ставилися в Україні на сценах Харків. академ. драм. театру ім. Т. Шевченка, Київ. експерим. центру, Нац. академ. укр. драм. театру ім. І. Франка, Нац. центру театр. мистецтва ім. Леся Курбаса, Майстерні театр. мистецтва «Сузір’я» (усі — Київ).

Рекомендована література

1. L. Pronko. Eugène Ionesco. New York, 1965;
   Google Scholar Internet
2. R. N. Coe. Ionesco, a Study of His Plays. London, 1971;
   Google Scholar Internet
3. Діброва В. Шляхи театрального авангарду: Ежен Йонеско // Всесвіт. 1988. № 10.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю