ІЛЬЇНКО́В Дмитро Володимирович (03. 02. 1927, смт Краснопольє Могильов. обл., Білорусь) — промисловець. Кандидат технічних наук (1977). Премія РМ СРСР (1975). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1976). Державні нагороди СРСР. Закін. Моск. ін­ститут кольор. металів і золота (1958). Працював 1949–88 на Дні­пров. алюмінієвому заводі (Запоріж­жя): 1966–72 — гол. інж., 1972–88 — директор Водночас 1974–86 — голова ради директорів під­приємств Запоріж­жя. 1990–2000 — тех. дир. Запоріз. філії Моск. бюро інформ. технологій; 1989–90 — старший науковий спів­робітник, від 2000 — за­ступник гол. інж. проектів НДПІ титану (Запоріж­жя). Під його керівництвом вперше в алюмінієвій промисловості СРСР побудовано сухе газоочище­н­ня за електролізерами з самовипалювал. анодами. Брав участь у написан­ні кн. «За образцово-показательное пред­приятие» (1969), «Механизация трудоемких процес­сов» (1976), «Рожден­ный Дне­прогэсом» (1983), «Крылатый металл Запорожья» (1993; усі — Дні­пропетровськ), «ЗАлК: Серебристые крылья успеха» (Запоріж­жя), автор кн. «Встреча с прошлым» (Дні­пропетровськ; обидві — 2007).