ІЛЬЇНКО́В Дмитро Володимирович (03. 02. 1927, смт Краснопольє Могильовської обл., Білорусь) — промисловець. Кандидат технічних наук (1977). Премія Ради Міністрів СРСР (1975). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1976). Державні нагороди СРСР. Закінчив Московський ін­ститут кольорових металів і золота (1958). Працював 1949–88 на Дні­провському алюмінієвому заводі (Запоріж­жя): 1966–72 — головний інженер, 1972–88 — директор Водночас 1974–86 — голова ради директорів під­приємств Запоріж­жя. 1990–2000 — технічний директор Запорізької філії Московського бюро інформаційних технологій; 1989–90 — старший науковий спів­робітник, від 2000 — за­ступник головного інженера проектів НДПІ титану (Запоріж­жя). Під його керівництвом вперше в алюмінієвій промисловості СРСР побудовано сухе газоочище­н­ня за електролізерами з самовипалювальними анодами. Брав участь у написан­ні книг «За образцово-показательное пред­приятие» (1969), «Механизация трудоемких процес­сов» (1976), «Рожден­ный Дне­прогэсом» (1983), «Крылатый металл Запорожья» (1993; усі — Дні­пропетровськ), «ЗАлК: Серебристые крылья успеха» (Запоріж­жя), автор книг «Встреча с прошлым» (Дні­пропетровськ; обидві — 2007).