ІМПЕРІАЛІ́ЗМ (від лат. imperium — влада, панува­н­ня) — політика встановле­н­ня та здійсне­н­ня окремими державами контролю над більш слабкими у військовому, економічному й культурному від­ноше­н­нях країнами та без­державними територіями. Під­владні країни при цьому могли частково зберігати свою державність або бути повністю інкорпорованими. Контроль встановлювали з метою викори­ста­н­ня людських та матеріальних ресурсів чи колонізації країн і територій. Політику І. могли здійснювати шляхом завоювань чи невійськовими засобами економічного та культурного поневоле­н­ня народів. Як правило, в результаті вдалого втіле­н­ня такої політики в життя виникали імперії. Цим терміном також по­значили остан­ню, згідно з формаційною картиною історичного процесу (див. Марксизм), стадію роз­витку капіталізму, яка нібито пере­дувала соціалізмові — першій стадії комунізму. Таке вжива­н­ня терміна набуло пошире­н­ня після опублікува­н­ня праці В. Леніна «Империализм как высшая стадия капитализма» (1917). В ній задекларована теза: коли в світі склалося панува­н­ня монополій і фінансового капіталу, набув видатного значе­н­ня вивіз капіталу, почався поділ світу між­народними трестами і закінчився поділ усієї території землі найбільшими капіталістичними країнами, то це означає, що він уві­йшов в імперіалістичну стадію роз­витку. Див. також Глобалізація.