ІВАСЮ́К Михайло Григорович (25. 11. 1917, м. Кіцмань, нині Чернів. обл. — 05. 02. 1995, Чернівці) — письмен­ник, фольклорист, громадсько-культурний діяч. Батько В. Івасюка. Кандидат філологічних наук (1972). Літ. премія ім. Д. Загула (1992) та Літ.-мист. премія ім. С. Воробкевича (1993). У 1939 вступив до Чернів. університету, звідки від­рах. за не­сплату за на­вча­н­ня. Бажаючи продовжити освіту в СРСР, того ж року пере­йшов румун.-рад. кордон, був увʼязн. і засланий у Комі АРСР (РФ). Після звільне­н­ня 1946 викладав франц. мову в Кіцман. с.-г. технікумі та серед. школі. 1949 заочно закін. факультет іноз. мов Чернів. університету, де й працював 1964–87 доцент кафедри історії укр. літ-ри. Дебютував віршем «Роз­кажу тобі казку» у дит. ж. «Українська ластівка» (Чернівці, 1934). У романах «Червоні троянди» (К., 1960), «Вирок» (1977), «Серце не камінь» (1978), «Пташка під­небесна» (1985; усі — Ужгород), зб. оповідань «Від­ламана галузка» (К., 1963), повістях «Двобій» (1967) та «Весняні громовиці» (1970; обидві — Ужгород) від­творив життя Пн. Буковини 1930–40-х рр. Романи «Балада про вершника на білому коні» (1980) та «Лицарі великої любові» (1987; обидва — Ужгород) — худож. екс­курс в історію Буковини 17 ст., де за кращу долю боровся нар. ватажок Мирон Дитинка. Своєрід. реквіємом стала повість «Монолог перед облич­чям сина» (ж. «Жовтень», 1988, № 9–10; окреме вид. — Чц., 2000). Події у романі «Турнір королівських блазнів» (ж. «Дзвін», 1994, № 5–6; окреме вид. — Чц., 1997) повʼяз. з історією Шипин. землі 15 ст. Як фольклорист упорядкував зб. «Казки Буковини. Казки Верховини» (1968), «Чарівне горнятко» (1971), «Казки Буковини» (1973; усі — Ужгород). Видав з перед­мовою «Твори» С. Воробкевича (Уж., 1986), під­готував до друку твори С. Яричевського, З. Канюк та ін. 1998 Чернів. універс. наук. бібліотеку на­звано імʼям І.; 2002 на будинку по вул. В. Маяковського, № 1, де він жив (нині тут Івасюка В. Чернівецький обласний меморіальний музей), від­крито мемор. дошку (скульптор В. Берлад).