Івах Онуфрій

Визначення і загальна характеристика

І́ВАХ Онуфрій (25. 06. 1900, с. Під­пилипʼя, нині Борщів. р-ну Терноп. обл. — 02. 05. 1964, м. Він­ніпеґ, провінція Манітоба, Канада) — поет, пере­кладач. 1909 з родиною емігрував до Канади. Навч. в Укр. ін­ституті ім. П. Могили (м. Саскатун, провінція Саскачеван, 1919–25), закін. філос. факультет Саскачеван. університету (1929). Працював у ред. г. «Український голос» (1932–64), читав лекції з укр. письменства в Укр. ін­ституті ім. П. Могили та Укр. греко-православ. теол. семінарії, водночас від 1942 спів­працював у г. «Новий шлях» та Т-ві укр. культури й освіти у Він­ніпезі. Дебютував 1917 добіркою віршів в «Українському голосі». Автор зб. лірич. медитацій оптиміст. звуча­н­ня «Бо­йова сурма України» (1931); поеми про Г. Сковороду «Той, кого світ ловив, та не спі­ймав» (1933; 2-е вид. — 1945); повісті про життя укр. ім­мі­грантів у Манітобі 20-х рр. «Голос землі» (1937; 2-е вид. — 1973; в англ. пере­кладі Р. Сервила — «The Call of the Land», Winnipeg, 1986); кн. «Цікаві оповіда­н­ня з давньої історії Канади» (1944), поет. зб. «Український мудрець» (1945; усі — Він­ніпеґ). У його поезії по­єд­нані неокласичні традиції з рисами, властивими ран­ній творчості П. Тичини. Друкував у англомов. часописах стат­ті про видат. діячів укр. культури. У кн. «Ukraineʼs Call to America» («Зверне­н­ня України до Америки», Детройт, 1947) написав окремий роз­діл про Т. Шевченка, де стверджував, що найбільшими літ. геніями України є неві­домий автор «Слова о полку Ігоревім» і Шевченко, провів паралелі між ними та Дж. Чосером і В. Шек­спіром в англ. літ-рі. Пере­клав і уклав антологію «Ukrainian Songs and Lyrics» («Українські пісні і ліричні поезії», Він­ніпеґ, 1933), у вступі до якої подав стислий нарис укр. літ-ри в контекс­ті світової та охарактеризував укр. версифікацію; антологію склали українські народні пісні та вірші 21 поета — Т. Шевченка (за­спів до балади «Причин­на», вірші «Садок вишневий коло хати…», «У гаю, гаю вітру немає…», «Ой одна я, одна…», «Огні горять, музика грає…», «Як умру, то поховайте…», «І небо невмите, і заспані хвилі…»), І. Котляревського, М. Шашкевича, С. Ру­данського, І. Франка, Б. Лепкого та ін. У власному пере­кладі англ. мовою видав також зб. укр. нар. пісень і пісень літ. походже­н­ня «Спів­аймо ж!» (Він­ніпеґ, 1947). У 1956 пере­клав вірш «Роз­рита могила» (перша англомовна інтер­претація; опубл. у додатку до англомов. варіанта студії Ю. Бойка «Тарас Шевченко на тлі західноєвропейської літератури», Лондон, 1956). Пере­клади І. цілісні, у них від­чутне виразне баче­н­ня Шевченкових образів, адекватне від­творе­н­ня ритмомелодики оригіналу, але інколи вони сповнені надмір. риторичністю, нотами романт. но­стальгії, невластивої першотворам; є й змістові неточності. Видав граматику «Ключ до мови» (1943), «Ukrainian Self-Educator for the Beginners» («Самовчитель української мови для початківців», 1946; 2-е вид. — 1953), «Ukrainian Reader with Vocabulary and Notes» («Українська читанка зі словником і примітками», 1960; спільно з П. Юзиком; усі — Він­ніпеґ), де вміщено текс­ти з укр. класич. і сучас. літ-ри, зокрема й твори укр. письмен­ників Канади. Окремі вірші І. пере­клав В. Кірк­конел і опублікував у антологіях «Canadian Overtones» («Канадські спів­голоси», 1935) та «The Ukrainian Poets, 1189–1962» («Українські поети», 1189–1962», Торонто, 1963; спільно з К. Андрусишиним).

Літ.: Українське євшан-зілля в Канаді: Ювіл. зб. тв. О. Іваха в 40-ліття його праці пером, 1920–60. Він­ніпеґ, 1960; Кравчук П. Тарас Шевченко в Канаді. К., 1961; Manning C. Shevchenko in English literature // Our Shevchenko: A Collection of Works Commemorating the Centennial of the Poetʼs Death, 1861–1961. Джерсі-Сіті, 1961; Жомнір О. Пере­клади поезії «Заповіт» англійською мовою // Зб. пр. 16-ї Шевченків. конф. К., 1969; Zorivchak R. In the English-speaking domain // Shevchenko and the World. Kiev, 1988; Зорівчак Р. Шевченко в англомовному світі // Шевченко і світ. К., 1989; Її ж. Англомовна поетична шевченкіана — здобутки і сучасний стан // Наук. зап. АН ВШ України. Дн., 2010. Т. 5.

Р. П. Зорівчак

Завантажити статтю