Івах Онуфрій

Визначення і загальна характеристика

І́ВАХ Онуфрій (25. 06. 1900, с. Підпилип’я, нині Борщів. р-ну Терноп. обл. — 02. 05. 1964, м. Вінніпеґ, провінція Манітоба, Канада) — поет, перекладач. 1909 з родиною емігрував до Канади. Навч. в Укр. інституті ім. П. Могили (м. Саскатун, провінція Саскачеван, 1919–25), закін. філос. факультет Саскачеван. університету (1929). Працював у ред. г. «Український голос» (1932–64), читав лекції з укр. письменства в Укр. інституті ім. П. Могили та Укр. греко-православ. теол. семінарії, водночас від 1942 співпрацював у г. «Новий шлях» та Т-ві укр. культури й освіти у Вінніпезі. Дебютував 1917 добіркою віршів в «Українському голосі». Автор зб. лірич. медитацій оптиміст. звучання «Бойова сурма України» (1931); поеми про Г. Сковороду «Той, кого світ ловив, та не спіймав» (1933; 2-е вид. — 1945); повісті про життя укр. іммігрантів у Манітобі 20-х рр. «Голос землі» (1937; 2-е вид. — 1973; в англ. перекладі Р. Сервила — «The Call of the Land», Winnipeg, 1986); кн. «Цікаві оповідання з давньої історії Канади» (1944), поет. зб. «Український мудрець» (1945; усі — Вінніпеґ). У його поезії поєднані неокласичні традиції з рисами, властивими ранній творчості П. Тичини. Друкував у англомов. часописах статті про видат. діячів укр. культури. У кн. «Ukraine’s Call to America» («Звернення України до Америки», Детройт, 1947) написав окремий розділ про Т. Шевченка, де стверджував, що найбільшими літ. геніями України є невідомий автор «Слова о полку Ігоревім» і Шевченко, провів паралелі між ними та Дж. Чосером і В. Шекспіром в англ. літ-рі. Переклав і уклав антологію «Ukrainian Songs and Lyrics» («Українські пісні і ліричні поезії», Вінніпеґ, 1933), у вступі до якої подав стислий нарис укр. літ-ри в контексті світової та охарактеризував укр. версифікацію; антологію склали українські народні пісні та вірші 21 поета — Т. Шевченка (заспів до балади «Причинна», вірші «Садок вишневий коло хати…», «У гаю, гаю вітру немає…», «Ой одна я, одна…», «Огні горять, музика грає…», «Як умру, то поховайте…», «І небо невмите, і заспані хвилі…»), І. Котляревського, М. Шашкевича, С. Руданського, І. Франка, Б. Лепкого та ін. У власному перекладі англ. мовою видав також зб. укр. нар. пісень і пісень літ. походження «Співаймо ж!» (Вінніпеґ, 1947). У 1956 переклав вірш «Розрита могила» (перша англомовна інтерпретація; опубл. у додатку до англомов. варіанта студії Ю. Бойка «Тарас Шевченко на тлі західноєвропейської літератури», Лондон, 1956). Переклади І. цілісні, у них відчутне виразне бачення Шевченкових образів, адекватне відтворення ритмомелодики оригіналу, але інколи вони сповнені надмір. риторичністю, нотами романт. ностальгії, невластивої першотворам; є й змістові неточності. Видав граматику «Ключ до мови» (1943), «Ukrainian Self-Educator for the Beginners» («Самовчитель української мови для початківців», 1946; 2-е вид. — 1953), «Ukrainian Reader with Vocabulary and Notes» («Українська читанка зі словником і примітками», 1960; спільно з П. Юзиком; усі — Вінніпеґ), де вміщено тексти з укр. класич. і сучас. літ-ри, зокрема й твори укр. письменників Канади. Окремі вірші І. переклав В. Кіркконел і опублікував у антологіях «Canadian Overtones» («Канадські співголоси», 1935) та «The Ukrainian Poets, 1189–1962» («Українські поети», 1189–1962», Торонто, 1963; спільно з К. Андрусишиним).

Завантажити статтю