ІВА́ШКО Володимир Антонович (28. 10. 1932, Полтава — 13. 11. 1994, Москва, похов. у Харкові) — радянський і партійний діяч. Кандидат економічних наук (1973). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. гірн. ін­ститут (1956). Від 1957 працював у ВНЗах Харкова, зокрема 1968–73 — секр. парткому Укр. заоч. політех. ін­ституту; 1973–86 — на парт. роботі у Харкові та Дні­пропетровську; від 1986 — секр., від 1989 — перший секр. ЦК КПУ; водночас від червня 1990 — голова ВР УРСР. У липні 1990 від­мовився від по­єд­на­н­ня посад першого секр. ЦК КПУ й голови ВР УРСР. Проводив політику горбачов. «пере­будови»: 1989 в УРСР по­ступово почалася демократизація су­спільства, сповільнилися політ. утиски, зʼявилася можливість для утвердже­н­ня НРУ. Після того, як став головою ВР УРСР, втратив під­тримку КПУ і не зміг створити власну команду («праві» й «ліві» укр. політики вважали його креатурою Москви). Першим з кер. УРСР почав вести діалог з націонал-демократами. На 28-му зʼ­їзді КПРС (липень 1990) обраний заст. ген. секр. ЦК КПРС М. Горбачова, що зумовило кризу у ВР УРСР і КПУ. Ініціював під­писа­н­ня нового союз. договору, під час спроби заколоту Держ. комітету з над­звич. ситуації (серпень 1991) зайняв вичікувал. позицію. Після заборони КПРС ві­ді­йшов від політ. діяльності. 2002 ВР України заснувала для студентів Харків. університету радіо­електроніки дві стипендії ім. І.