ІДЕЛЬЧУ́К Едуард Давидович (17. 05. 1937, м. Ростов-на-Дону, РФ — 19. 08. 2007, м. Тампере, Фінляндія, похов. у Києві) — скрипаль. Лауреат Респ. конкурсу скрипалів (Київ, 1962). Закін. Харків. консерваторію (1963; кл. А. Лещинського). Від­тоді — соліст Харків. філармонії, 1964–68 — Київ. камер. оркестру під керівництвом А. Шароєва; 1968–83 — концерт­мейстер Держ. симф. оркестру України (Київ). Тоді ж уперше виконав Концерти для скрипки Є. Станковича, В. Золотухіна, В. Подвали, В. Подгорного та ін. У складі тріо разом з І. та В. Боровиками уперше зі­грав бл. 100 камер. творів укр. композиторів, зокрема В. Бібика, В. Губи, Ю. Іщенка, М. Скорика. 1983–90 — 1-й концерт­мейстер Держ. симф. оркестру кінемато­графії СРСР, водночас 1985–89 — учасник квартету Всесоюз. радіо і телебаче­н­ня у Москві. Виконав. манера від­значалася віртуозністю, спів­учістю тону, інтелігентністю та вишуканістю. 1986 у Москві в дуеті з фін. піаністкою Л. Кархіло уперше в Музеї ім. М. Глінки зі­грав концерт за творами фін. композиторів. Від 1990 — у Фінляндії. Ви­ступав у складі камер. оркестру «Солісти Москви» (кер. Ю. Башмет), Нового Європ. струн. камер. оркестру (кер. Д. Ситковецький), фламанд. камер. оркестру «І Flammingi» (кер. Р. Вертен). У м. Тампере — учасник місц. камер. оркестру; засн. «Едуард-квартету» і тріо «Пори року», з якими виконав усі квартети Л. ван Бетговена, П. Чайковського, Я. Сібеліуса. Упродовж багатьох років не поривав звʼязків з Україною. У 1980-х рр. за під­тримки І. Карабиця дует Ідельчук–Кархіло презентував сучасну музику Фінляндії в Києві. Від 1992 — по­стій. учасник концерт. про­грам між­нар. фестивалю «Київ-мюзик-фест», де, крім укр., презентував сучасну музику Фінляндії.