ІЖИКО́ВСЬКИЙ Кароль (Irzykowski Karol; 25. 01. 1873, с. Блажкова, нині Під­карпат. воєводства, Польща — 02. 11. 1944, м. Жирардув, нині Мазовец. воєводства, Польща, пере­похов. 1981 у Кракові) — польський літературний критик, письмен­ник, драматург. Член Польс. академії літ-ри (1933). Навч. у гімназіях м. Бережани, Золочів (нині від­повід­но Терноп. і Львів. обл.), студіював германістику у Львів. університеті (1889–93). Учителював у Бережанах (1893–95), працював стено­графістом у Львові, друкувався у г. «Przegląd Społeczny, Polityczny i Literacki». Від 1908 мешкав у Кракові, від 1919 — у Варшаві. Брав активну участь у літ. дис­кусіях на сторінках часописів «Skamander», «Robotnik», «Wiadomości Literacki», «Pion» та ін. Учасник руху Опору під час 2-ї світової війни. Дебютував 1894 як поет у львів. часописі «Kronika Społeczna i Literacka». У романі «Pałuba. Sny Maryi Dunin» (Lwów, 1903) викори­став методи психо­аналізу для зображе­н­ня характерів, випередивши у новаціях Дж. Джойса, В. Вульф, В. Фолкнера та А. Жіда, проте роман не був пере­кладений жодною з європ. мов і лишився малові­домим. Ви­ступав проти різноманітних проявів схематизму у мистецтві («Czyn i słowo. Glossy sceptyka», Lwów, 1913), критично оцінював футуризм, теорію «чистої форми» і т. зв. краків. аванґардизм («Walka o treść: Studia z literackiej teorii poznania», 1929; «Słoń wśród porcelany: Studia nad nowszą myślą literacką w Polsce», 1934; «Lżejszy kaliber: Szkice — próby dna — aforyzmy», 1938; усі — Варшава); виклав по­гляди на психологію особистості у кн. «Prolegomena do charakterologii» (Lwów, 1924). Літ. критику вважав рівно­значною самій літературі, як спів­творчість, а не лише інтер­претацію текс­ту. Один із перших зробив спробу за допомогою літ. категорій пред­ставити мистецтво кіно у пр. «Dziesiąta muza: Zagadnienia estetyczne kina» (Kraków, 1924). Памфлет «Beniaminek. Rzecz o Boyu-Żeleńskim» (Warszawa, 1933) спрямував проти спроще­н­ня інтелектуалізму.