ІБРАЇ́МОВ Вели (1888, м. Бахчисарай, нині АР Крим — 09. 05. 1928, Сімферополь) — кримськотатарський громадсько-політичний діяч. Системат. освіти не отримав, від 12-ти р. працював робітником. Громад.-політ. діяльність роз­почав під впливом лідерів кримськотатар. визв. руху А. Медієва й І. Гас­принського. Неодноразово був заарешт. поліцією. Член нац. партії Міллі Фірка, від 1918 — ВКП(б). Двічі від­відав Туреч­чину (1918, 1921). У 1919–20 — чл. особл. від­ділу ВЧК на Кавказ. фронті (брав участь у придушен­ні антибільшов. ви­ступів чеченців та інгушів); 1921–23 — голова над­звич. «трійки» по боротьбі з бандитизмом і нарком робітн.-селян. інспекції, 1924–28 — голова ЦВК Крим. АРСР. Зробив знач. внесок у роз­виток культури й освіти крим. татар, сприяв збільшен­ню їхнього пред­ставництва у місц. органах влади, не під­тримував ідею створе­н­ня у Криму євр. нац.-територ. автономії. 15 січня 1928 заарешт., 28 квітня того ж року за звинуваче­н­нями у вбивстві та роз­траті держ. коштів засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1990.