ІВАНЕ́НКО Дмитро Олексі­йович (псевдонім: Ариэль, Д. Попович, Іван Непомнящий, Спокійний та ін.; 1859, с. Китайгори Кобеляцького пов. Полтавської губ., нині Новосанжарської обл. — 01. 01. 1943, м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ) — письмен­ник. Батько Дмитра та Оксани, дід Валерії Іваненків. Закінчив Полтавську класичну гімназію та юридичний факультет Університету св. Володимира у Києві (1884). Від 1888 — редактор неофіційної частини газети «Полтавскія губернскія вѣдомости», яка від 1895 виходила щоден­но як громадсько-літературна. Від 1902 — засновник і редактор газети «Полтавскій вѣстникъ» (від­новлено 1990 як «Полтавський вісник»), 1907–15 — «Полтавскій гласъ», у яких друкував власні фейлетони, театральні рецензії тощо. Автор подорожньої книги «Летний отдыхъ» (П., 1899); збірки «Записки и воспоминанія» (1909; П., 2002), у якій зафіксовано події громадсько-культурного життя Полтави 1888–1908, від­ображено діяльність різних організацій і товариств. Після більшовицького пере­вороту 1917 викладав російську і українську літератури у трудових школах. 1927 пере­їхав до Харкова, а згодом — до Києва. Написав історичну повість для дітей «Івась Хмельниченко» (1928). Помер в евакуації.