ІВАНО́В Олександр Васильович (05(17). 08. 1884, м. Камʼянець-Подільський, нині Хмельн. обл. — 1958) — етно­граф, фольклорист, письмен­ник. Учасник 1-ї світової війни. Склав іспити на зва­н­ня вчителя в Університеті св. Володимира у Києві (1908). Учителював. Від 1929 очолював Могилів-Поділ. крає­знавчий музей, раду крає­знав. товариства. Під час пере­бува­н­ня у місті родини Косачів близько спілкувався з нею. Листувався з Оленою Пчілкою, присвятив їй вірші «Олені Пчілці» та «Щедрівка». Писав і пере­кладав поет. твори укр. та рос. мовами. Автор віршів про голод у 1920-х рр. («Сидять баби босоногі»), пошесті, важке життя старих людей («Забуті»), сиріт; а також гуморесок та байок. За кількома пʼєсами — інсценізаціями проз. творів укр., рос. і зх.-європ. авторів — здійснено по­становки у труд­школах міста. Пере­клав частину «Пісні про Гайавату» Г. Лонґфел­ло. Серед етногр. дослідж. — «Що роблять з мерцями», «Звичаї, повʼязані з дитиною на Поділ­лі», «Причинки до пі­зна­н­ня весільної та похорон­ної обрядовості», «Весі­л­ля в с. Калитинці», «Колядува­н­ня в Києві та ви­става “Історія Ірода” на­прикінці ХІХ ст. в Києві», «“Пісні фартових” у Києві на­прикінці ХІХ ст.», «Про народні звичаї “Коляду” і “Гаївку” на Поділ­лі». Під­готував істор.-крає­знавчі нариси про села та містечка Могилівщини, описав памʼятки культури у 88-ми поділ. селах. Проз. і драм. твори, наук. роз­відки зберігаються у від­ділі рукописів Ін­ституту літ-ри НАНУ (Київ). Заарешт. у березні 1933 за звинуваче­н­ням у приналежності до УВО, через пів­року звільнений за недо­статністю доказів. Під час румун. окупації 1941–44 при­знач. бургомі­стром Могилева-Подільського, за що після війни засуджений.