КО́ТОВ Михайло Іванович (28. 10(09. 11). 1896, м. Задонськ Воронезької губ., нині Липецької обл., РФ — 25. 08. 1978, Київ) — геоботанік. Доктор біо­логічних наук (1941), професор (1943). Державна пре­мія УРСР у галузі науки і техніки (1969). Сталінcька премія (1952). Державні нагороди СРСР. Закінчив Хар­ківський ІНО (1922). У 1923–27 пра­­цю­­вав геоботаніком Сільсько-господарського наукового комітету України; 1927–28 — старший науковий спів­робітник Українського ін­ституту прикладної ботаніки; 1929–36 — в Українському ін­ституті рослин­ни­­цтва (всі — Харків). Від 1938 — в Ін­ституті ботаніки АН УРСР (Київ): завідувач від­ділу вищих рослин (1944–72), науковий консультант (1972–78). Наукові дослідже­н­ня з систематики рослин, ботанічної гео­графії, ресурсо­знавства, історії ботані­­ки. Зробив значний внесок у справу охорони природи, зокрема склав списки рідкісних рослин Укра­­їни (у подальшому доповнені і покладені в основу сучасних списків рослин, які під­лягають охороні), брав участь в організації заповід­них територій. Описав 36 нових видів ви­щих рослин (34 з них з України). Здійснив понад 40 екс­­педицій у різні регіони Європи та Азії, зібрав значний гербарій (близько 80 тисяч аркушів). Спів­автор і редактор 3-го, 4-го й 8-го томів 12-томного ви­да­н­ня «Флора УРСР» (К., 1936–65), брав участь в укла­дан­ні «Ви­знач­­ника рослин УРСР» (К.; Х., 1950), «Ви­знач­ника рослин України» (1965), виз­начника-довід­ника «Бурʼяни України» (1970), «Ви­значника рос­лин Українських Карпат» (1977; усі — Київ).