ІВАНО́ВА Ганна Павлівна (21. 03. 1903, С.-Петербург — 27. 03. 1963, Сімферополь, за ін. даними — 30. 03. 1963, Ленін­град, нині С.-Петербург) — мистецтво­знавець і археолог. Канд. мистецтво­знавства (1938), доктор історичних наук (1962). Закін. Ленінгр. університет (1925). Працювала 1923–26, 1928–34 у приміських палацах-музеях Ленін­града, 1926–28 — в Музеї АМ і Рос. музеї, 1942–45 — Саратов. ХМ (РФ); 1945–47 — за­ступник директора Керчен. істор.-археол. музею; 1947–57 — на каф. історії мистецтв Ленінгр. університету; 1957–63 — старший науковий спів­робітник Сімфероп. від­ділу антич. і середньовіч. археології Криму Ін­ституту археології АН УРСР. Сприяла створен­ню лапідарію у Херсонес. музеї; читала наук.-популярні лекції з питань мистецтво­знавства, атеїзму. Ви­вчала класифікацію неопубл. колекції скульптури антич. Херсонеса. Наукові дослідже­н­ня: історія антич. мистецтва, від­ображе­н­ня зразків грец. та місц. міфології у живописі та скульптурі Боспора і Херсонеса, археологія Пн. Причорноморʼя.