Закарпатський крайовий комітет комуністичної партії Чехо-Словаччини

ЗАКАРПА́ТСЬКИЙ КРА­ЙОВИ́Й КОМІТЕ́Т КОМУНІСТИ́ЧНОЇ ПА́РТІЇ ЧЕ́ХО-СЛОВА́Ч­ЧИНИ — політична партія. Створ. 14–16 травня 1921 на зʼ­їзді КП Чехо-Словач­чини в Празі внаслідок входже­н­ня до її складу Між­нар. соціаліст. партії Під­карп. Русі. Структурно-організац. базу становили 13 окруж. секретаріатів, яким під­порядковувався 91 парт. осередок. Діяли також молодіжні комуніст. організації. До керів. складу входили Й. Демко, І. Мондок, Є. Сайдлер, І. Локота та ін. Свої ідеї комуністи пропагували у друк. органах — г. «Карпатська Правда» (1922–33, 1935–38), «Munkács Ujság» (1924–25), «Календар “Карпатської Правди”» (1923, 1925, 1927–28, 1932–33, 1938). Осн. вимоги партії, викладені в про­грамі, зводилися до здійсне­н­ня пролетар. революції, повале­н­ня «бурж.» держ. устрою Чехо-Словач­чини, конфіскації та ліквідації великих приват. землеволодінь, тісної спів­праці з СРСР. Ставле­н­ня до автономії краю було поміркованим, а мовна і нац.-культурна приналежність, починаючи від серед. 1920-х рр., ви­значалася одно­значно — єд­ність українського народу, його мови й культури. Ви­ступаючи за воз­зʼ­єд­на­н­ня Закарпа­т­тя з Рад. Україною, комуністи дотримувалися легітим. методів боротьби, зокрема брали участь у заг. парламент. виборах (1924, 1925, 1929, 1935). Посли до чехо-словац. парламенту — І. Мондок (1924–29), Й. Гатій (1924–29), М. Сидоряк (1924–31), І. Локота (1929–32), П. Терек (1931–36), О. Борканюк (1935–38). На роз­ширеному засі­дан­ні крайкому 1929 першим секр. обраний Е. Кліма, чл. керів. органу — Б. Вайс, П. Варга, М. Сидоряк, П. Терек, І. Туряниця, О. Борканюк. Партія залишалася на інтернац. позиціях, однак мала й вираз. проукр. напрям. Від серед. 1930-х рр. крайком, очолюваний О. Борканюком, висунув тезу про обʼ­єд­на­н­ня лівих сил, сподіваючись очолити цей рух. 1938 комуністи взагалі від­мовилися від вимоги негайної автономії. У цей час вони хоча й знаходилися в опозиції, але ви­ступали за збереже­н­ня демократ. устрою держави і непорушність її кордонів; від­кидаючи можливість спів­праці з націоналіст. політ. партіями, прихильно ставилися до діяльності товариства «Просвіта», проводили з ним спільні культурниц. заходи; засуджували угор. іредентизм, пред­ставники якого вимагали при­єд­на­н­ня Закарпа­т­тя до Угорщини. Проте непослідовність політики комуністів у багатьох держ.-правових аспектах, надмірне схиля­н­ня перед СРСР і Комінтерном, античехо-словац. пропагандист. діяльність при­звели до офіц. заборони КП Чехо-Словач­чини 1938.

Завантажити статтю