Закерзоння

Визначення і загальна характеристика

ЗАКЕРЗО́ННЯ — узагальнювальна публіцистична назва українських етнічних земель, розташованих на захід від «лінії Керзона». У 1944–45 внаслідок розмежування державних кордонів між СРСР і Польщею ці землі відійшли до польських. Закерзоння охоплює Лемківщину, Холмщину, Надсяння та Підляшшя. На цій території (19 тис. км²) проживало понад 700 тис. українців, з яких близько 500 тис. упродовж 1944–46 було переселено (переважно насильно) до УРСР, близько 150 тис. — у 1947 році (під час Акції «Вісла») — на північно-західні землі Польщі. У 1943–45 на території Холмщини, а згодом і Надсяння, виник конфлікт за участі польського та українського збройного підпілля, а також загонів сільської самооборони. У 1944–47 роках на Закерзонні підрозділи Самооборонних кущових відділів та УПА чинили збройний опір насильницьким депортаціям українського населення та каральним експедиціям регулярних військових частин. 

Нині на території Закерзоння проживає близько 100 тис. етнічних українців, переважно на Північному Підляшші, яке не було охоплене насильницькими виселеннями 1944–47 років. Основними центрами українського національно-культурного життя на Закерзонні є міста Перемишль і Більськ-Підляський. 

У 2025 Верховна Рада офіційно визнала виселення українців із Польщі актом депортації.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю