Залізні руди

Визначення і загальна характеристика

ЗАЛІ́ЗНІ РУ́ДИ. До залізних руд за­звичай зараховують природні мінеральні утворе­н­ня із вмістом заліза в кількостях, економічно вигідних для добува­н­ня за сучасних технологічних умов. Залізні руди поділяють

• за генезисом — на ендоген­ні, екзоген­ні, метаморфоген­ні;
• за мінералами, що домінують, — на бурі залізняки, червоні залізняки (гематитомартитові), магнетитові, сидеритові (карбонатні), силікатні;
• за станом обробле­н­ня — на сирі, рядові, сортовані, збагачені;
• за при­значе­н­ням — на домен­ні, мартенівські, агломераційні.

Основні промислові типи залізорудних родовищ: родовища залізистих кварцитів і багатих руд, утворених по них; пластові осадові; скарнові залізорудні; комплексні титаномагнетитові. Другорядні: комплексні карбопатитові апатит-магнетитові; залізорудні магно-магнетитові; залізорудні сидеритові; залізорудні та залізомарганцеві оксидні пластові у вулканоген­но-осадових товщах; залізорудні пластоподібні латеритні.

Вміст заліза в залізних рудах — від 10 до 72 %. Руди з вмістом заліза до 46 % збагачують. За обсягом видобутку залізних руд Україна посідає одне з провід­них місць у світі. Світові роз­ві­дані запаси складають близько 160 млрд т; сумарно роз­ві­дані запаси України становлять 28,5 млрд т, забалансовані — 10,8 млрд т, про­гнозні — 30,4 млрд т, потенційні — 133,5 млрд т. На території України роз­ташовані Криворізький залізорудний басейн, Керченський залізорудний басейн, Кременчуцький залізорудний район, Білозерський залізорудний район, Приазовський залізорудний район. Невеликі родовища залізних руд виявлено у Середньому Побуж­жі. З 73-х ві­домих на­прикінці 20 ст. родовищ нині екс­плуатують 23.

Основні місця заляга­н­ня залізних руд в Україні

Криворізький залізорудний басейн — найбільший залізорудний район і головний гірничовидобувний центр України — роз­ташований на території Дні­пропетровської області і являє собою смугу залізистих порід шириною від 2 до 7 км, що про­стягаються з пів­дня на пів­ніч більш ніж на 100 км уздовж рік Інгулець, Саксагань і Жовта. Площа басейну — 300 км². Широке роз­по­всюдже­н­ня порід дже­спілітової формації об­умовлює наявність у ньому промислових родовищ залізних руд, які пред­ставлені багатими рудами та рудами, що потребують збагаче­н­ня (залізисті кварцити). Рудні поклади потужністю від 10 до 100 м групуються в 25 родовищ. Їх роз­робляють від­критим (80 % від загального видобутку руди) та під­земним способами. Карʼєрами головним чином видобувають залізисті кварцити. Глибина роз­по­всюдже­н­ня багатих залізних руд у Кривбасі складає понад 3,5 км, глибина видобутку досягла 850–1300 м. Залізні руди Кривбасу використовують для потреб чорної металургії України й екс­портують в країни далекого та ближнього зарубіж­жя.

Кременчуцький залізорудний район — на лівому березі Дні­пра, у Полтавській області. Він містить низку магнітних аномалій, об­умовлених залізистими кварцитами, най­значніша — Кременчуцька магнітна аномалія. Залізисті породи криворізької серії утворюють Кременчуцький синклінорій. Криворізька серія пред­ставлена породами новокриворізької (амфіболітової), скелюватої (пісковико-сланцюватої) і гданцівської (залізисто-кременисто-сланцюватої) світ. Основна залізорудна світа — Саксаганська — простежується як смуга субмеридіонального про­стяга­н­ня близько 29 км. Її площа — 20 км². Породи криворізької серії пере­криті мезозой-кайнозойськими і палеозойськими осадовими утворе­н­нями. Їх потужність — 0–5 м на пів­дні і до 600–650 м на пів­ночі.

У західній частині Кременчуцького залізорудного ра­йону ві­домі чотири родовища залізистих кварцитів, придатні для від­критих робіт: Горішньо-Плавнінське, Лавриківське, Єристівське, Біланівське. Їхні сумарні роз­ві­дані запаси (до глибини 300–700 м) становлять 4,4 млрд т руди із середнім вмістом заліза 32 %. Запаси Кременчуцького (Галещинського) родовища багатих залізних руд (вміст заліза 58,2 %) — 167 млн т. У пів­нічній частині ра­йону — Василівське, Харченівське, Мануйлівське і Броварківське родовища залізистих кварцитів з про­гнозними ресурсами для під­земних робіт 11 млрд т. Руду цього ра­йону пере­робляють на концентрат і обкатиші. Його пер­спективи повʼязані з від­працюва­н­ням руд зі зниженим вмістом заліза.

Білозерський залізорудний район роз­ташований у Запорізькій області, на пів­ден­ному схилі Українського щита. Район шириною 5–20 км про­стягається в субмеридіональному напрямі на 65 км, площа 1,3 тис. км². У його межах лежать Пів­нічно-Білозерське, Пів­ден­но-Білозерське, Пере­верзівське родовища.

У геологічній будові беруть участь метаморфізовані осадово-вулканоген­ні породи архею, які вміщують пласти залізистих кварцитів потужністю від 60–80 до 200–500 м, що простежуються на декілька км. До залізистих кварцитів приурочені пластоподібні поклади багатих залізних руд потужністю до 100 м. У Білозерському ра­йоні роз­ві­дані запаси залізних руд складають 0,7 млрд т із вмістом заліза 60,6 % (40 % — мартенівські багаті руди). У промисловому значен­ні Білозерський район — один з найбільших і найпер­спективніших ра­йонів в Україні.

Приазовський залізорудний район роз­ташований на пів­дні Запорізької і Донецької областей, у межах пів­ден­но-східної частини Українського щита. Він охоплює Куксунгурське, Маріупольське, Васинівське і Гуляйпільське родовища, які не екс­плуатують. Загальна площа ра­йону — 360 км². Залізні руди приурочені до нижньо­протерозойських і архейських утворень залізисто-кремнистої формації.

Куксунгурське родовище ві­доме з середини XIX столі­т­тя. Залізні руди — кумінгтоніт-магнетитові і піроксен-магнетитові кварцити — складають пластоподібні поклади. Середній вміст загального заліза в рудах 29–31 %, магнетитового — 25–27 %, оксиду фосфору — до 0,12 %, сірки — до 0,02 %. Роз­ві­дані запаси залізних руд до глибини 550 м оцінюють у 335 млн т.

Рудні поклади Маріупольського родовища потужністю 40–70 м приурочені до брахісинклінальних структур роз­міром упоперек 900–1800 м. Руди піроксен-магнетитового складу містять 32–42 % загального і 18–40 % магнетитового заліза, 0,03–0,28 % оксиду фосфору, 0,02–0,095 % сірчаного ангідриту. Роз­ві­дані запаси залізних руд родовища — 277,5 млн т. Загальні запаси руд чотирьох родовищ Приазовського ра­йону — 3,5 млрд т — становлять першочергову резервну базу чорної металургії України.

Родовища залізних руд Керченського залізорудного басейну (АР Крим) — Камиш-Бурунське, Ельтиген-Ортельське, Киз-Аульське, Новоселівське, Катерлезьке, Баксинське, Пів­нічне, Акманайське — приурочені до мульд і прогинів широтного напряму, що тягнуться на 6–40 км завширшки 1,5–13 км. Загальна площа басейну — 250 км². Рудний горизонт приурочений до морських кімерійських від­кладів нижнього пліоцену та пред­ставлений пологозалягаючими (1–12°) пластами піщано-глинистих порід із бурими залізняками. Потужність рудних покладів від 0,5–2 м у кра­йових і до 25–40 м у центральних частинах мульд. Основні типи руд — коричневі, які складені гідроферихлоритом, феримонтморилонітом, гідрогетитом. Є тютюнові лептохлоритові руди. Коричневі руди утворилися у верх­ній частині пласта внаслідок окисне­н­ня тютюнових руд. Пере­важній частині характерна ослітова текс­тура. Запаси залізних руд басейну становлять 1,8 млрд т, зокрема 560 млн т коричневих руд (з вмістом заліза 37,5 %). Мінеральний потенціал ослітичних руд в акваторії Азовського моря складає 5 млрд т. Нині видобуток залізної руди тут не здійснюють. Камиш-Бурунське і Ельтиген-Ортельське родовища роз­робляли карʼєрами з річним видобутком 3,5 млн т коричневих і 2,2 млн т табачних руд (із середнім вмістом заліза 37,5 і 40 % від­повід­но). Див. також Залізорудна промисловість.

Літ.: Железорудная база черной метал­лургии СССР. Москва, 1957; Крутиховская З. А. Глубин­ное строение и про­гнозная оценка Украинской железорудной провинции. К., 1971; Белевцев Я. Н., Коваль В. Б., Николаенко В. И. Современ­ные про­блемы эндоген­ного рудообразования. К., 1972; Рудные месторождения СССР: В 3 т. Москва, 1978; Белевцев Я. Н. и др. Железорудные месторождения докембрия Украины и их про­гнозная оценка. К., 1984; Галецкий Л. С. и др. Железные и марганцевые руды Украины и про­блемы их рационального использования. К., 1995; Металічні корисні копалини. К., 2006.

Л. В. Бочай, Л. С. Галецький

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю