Заволокін Федір Борисович
Визначення і загальна характеристика
ЗАВОЛО́КІН Федір Борисович (30. 07. 1928, с. Веригіно Тульської обл., РФ) — живописець. Чоловік Алевтини, батько Сергія Заволокіних. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київський художній інститут (1965; майстерня В. Костецького). Працював у Києві: 1958–65 — ст. художником у Жовтн. палаці культури; від 1966 — гол. художником цирку; 1975–76 — викладач Інституту декор.-приклад. мистецтва та дизайну; від 1976 — гол. художником відділу тех. інформації в інституті «Укрспецмонтажпроект». Учасник всеукр. мистецьких виставок від 1972. Персон. — у Києві (1967, 1974). Автор портретів, пейзажів, натюрмортів, виконаних у реаліст. стилі.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «І. Бугримова» (1970), «Ю. Дуров» (1971), «Абітурієнтка» (1972), «Двічі Герой Радянського Союзу О. Федоров» (1957), «Джерело» (1980), «Грушанська гора» (2000), «Туман», «Ранок» (обидва — 2005), «Попова кладка», «Осінь на річці Мурафа» (обидва — 2008).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
