ЗАДЕРА́ЦЬКИЙ Всеволод Петрович (21. 12. 1891, Рівне — 01. 02. 1953, Львів) — композитор, піаніст, педагог, письмен­ник. Батько В. Задерацького. Член СКУ (1946), СК Москви (1932). Учасник 1-ї світової війни. Закін. юрид. факультет Моск. університету (1915), Моск. консерваторію (1923; кл. фортепіано Г. Пахульського, К. Кіппа, композиції — С. Василенка, М. Іполитова-Іванова, диригува­н­ня — О. Орлова). Брав уроки з поліфонії та контрапункту у С. Танєєва. Від 1920 (з пере­рвою) — викладач Рязан. муз. училища (Росія). 1921 та 1926 пере­бував під арештом. 1929–34 — диригент при Всесоюз. комітеті радіомовле­н­ня в Москві; 1934–37 — викладач Ярослав. муз. училища (РФ). 1937 заарешт. втретє (причиною арешту стали «антирад. висловлюва­н­ня», серед яких було твердже­н­ня про те, що муз. життя в Україні інтенсивніше за ярославське), засудж. до 10 р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Мага­дан. обл. (РФ), де 1939 разом із засудж. музикантами заснував Мага­дан. філармонію й симф. оркестр. 1940 звільн. за амністією, повернувся до Ярославля. Під час 2-ї світової війни пере­бував у Казах­стані. 1944 — худож. кер. Краснодар. філармонії (РФ). 1945–49 (з пере­рвою) — викладач Житомир. муз. училища, 1949–53 — Львів. консерваторії. Серед учнів — В. Васіна-Ґрос­сман, К. Птиця. Творчий доробок композитора вирізняється тяжі­н­ням до поліфонічності, викори­ста­н­ням засобів романт. та ім­пресіоніст. лексики. Більшість його творів знищено під час обшуків та арештів. Здійснив низку записів на фірмі «Мелодія». Серед літ. творів З. — драма «Лихолетье» (1934), роман «Человек идет по эпохе» (1942–43, незаверш.), драма «Марсианин» і фарс-памфлет «Оранжевое счастье» (обидва — 1947–48; усі — неопубл.).