Кримськотатарського народу меджліс

Визначення і загальна характеристика

КРИМСЬКОТАТА́РСЬКОГО НАРО́ДУ Меджліс (кримськотатар. Qırım­tatar Milliy Meclisi, Кърымтатар Мил­лий Меджлиси) — національ­не зі­бра­н­ня кримських татар. Термін «меджліс» має араб. походже­н­ня і буквально означає «місце сиді­н­ня». У країнах іслам. світу його використовують у значен­ні «рада» (орган, покликаний врегульовувати пита­н­ня в адм., соц. і реліг. сферах), а також на по­значе­н­ня окремого місця, де при­ймають гостей, як правило, чоловіків. К. н. М. є гро­мад. організацією, що пред­ставляє і захищає нац.-політ. права крим. татар, фактично — виконав. орга­ном Кримськотатарського народу Курултаю (у період між його сесіями К. н. М. — вищий і єдиний пред­ставниц. орган крим. татар).

Він формує єдину виборну систему органів нац. самоврядува­н­ня кримськотатар. народу усіх рівнів і керує їхньою діяльністю. К. н. М. створ. 1991 ріше­н­ням Курултаю. Він знаходиться у Сімферополі та складається з 33-х чл., включаючи голову. Голова (а за його від­сутності — один із заст.) керує діяльністю К. н. М. та його Президії, пред­ставляє К. н. М. в Укра­їні й за кордоном, укладає від його імені угоди і договори, видає роз­порядже­н­ня, здійснює ін., на­дані йому повноваже­н­ня. Голова К. н. М. та його 1-й заст. не можуть входити до вищого керівництва політ. організацій і держ. органів та комерц. структур.

Засі­да­н­ня К. н. М. від­буваються не рідше одного разу на 3 місяці. Їх вважають дійсними за присутності на засі­дан­ні не менше 2/3 чл., ріше­н­ня при­ймаються більшістю голосів присут. членів. Позачерг. сесії К. н. М. скли­кають за ріше­н­ням голови, на вимогу не менш ніж 1/3 чл., на вимогу Ревізій. комісії Курултаю.

У своїй діяльності К. н. М. підзвіт. Курултаю, керується його ріше­н­нями, влас. регламентом, Положе­н­ням про Меджліс крим­ськотатар. народу, нормами між­­нар. права та норматив.актами України. Згідно з Положе­н­ням про Меджліс кримськотатар. на­роду, ухваленим на 3-й сесії 4-го Курултаю 12 вересня 2004, основною його діяльністю є подола­н­ня наслідків геноциду рад. влади щодо кримськотатар. на­роду, набу­т­тя повноти прав у культурно-нац. і політ. сферах на своїй рідній землі — Крим. п-ові. Для досягне­н­ня по­ставленої мети К. н. М. вирішує пита­н­ня сприя­н­ня повернен­ню і облаштуван­ню крим. татар у Криму; досягне­н­ня автоном. статусу Криму за нац.-територ. принципом для забезпече­н­ня повноти прав корін. кримськотатар. народу; провадить діяльність з від­родже­н­ня мови, традицій і загалом культури крим. татар; від­новле­н­ня крим. татар у всіх екон. правах, подола­н­ня матеріал. втрат, зав­даних депортацією 1944; із забезпече­н­ня соц. захисту народу, захисту здо­ровʼя, материнства і дитинства тощо. К. н. М. організовує мас­­штабні святкува­н­ня важливих дат в історії кримськотатар. народу, зокрема 1999 вперше на центр. май­дані Сімферополя проведено політ. мітинг, присвяч. 55-й річни­ці депортації 18 травня 1944.

Від­­тоді мітинг пере­творився на регу­лярну подію, до якої згодом до­далися від­новлені традиц. крим­ськотатар. свята — Хидирлез, Дервіза, реліг. свята — Ураза-Байрам, Курбан-Байрам. 2009 проведено Всесвіт. кон­грес крим. татар, на якому формаль­но засн. між­нар. організацію з однойм. на­звою (голова — Р. Чубаров). Для реалізації рішень Курултаю і К. н. М. на місцях прожива­н­ня крим. татар в Укра­їні обирають органи місц. нац. само­управлі­н­ня — регіон. чи місц. меджліси, за межами України — комітети сприя­н­ня повернен­ню крим. татар у Крим. К. н. М. вза­ємодіє з кримськотатар. діаспорою через уповноважених пред­ставників, а також через організації та обʼ­єд­на­н­ня крим. татар у діаспорі. Він складає свої повноваже­н­ня на першому засі­дан­ні першої сесії Курултаю нового склика­н­ня. Перший голова К. н. М. — М. Джемілєв, від 2012 — Р. Чубаров. Його заст. — Н. Джелялов, А. Чійгоз, З. Смир­нов, А. Аджмімамбетов, А. Омер-Киримли.

Літ.: Документы Курултая крымско­татарского народа (26–30 июня 1991 г.) // Крымскотатар. нац. движение. Т. 2. Мос­ква, 1992; Хаваджи Р. Про­блеми інтеграції кримських татар в українське су­­спільство // Незалеж. культурол. часо­пис «Ї». 2010. № 61.

Д. С. Гордієнко

Завантажити статтю