Кримськотатарського народу Курултай

КРИМСЬКОТАТА́РСЬКОГО НАРО́ДУ Курултай (кримськотатар. Qırım­tatar Milliy Qurultayı, Къырым­татар Миллий Къурултайы) — вищий представницький орган кримських татар. Термін «курултай» має тюрк. походження, його первісно вживали на позна­чення політ. і військ. ради стародав. монгол. і тюрк. ханів та вождів. Ідея скликання першого К. н. К. виникла на Всекрим. мусульман. з’їзді, що відбувся 25 березня 1917 у Сімферополі за участі 1500 делегатів і обрав Кримсько-мусульмансь­­кий виконавчий комітет. 1–2 жов­­тня 1917 він провів з’їзд представників кримськотатар. організацій, на якому вирішено скликати пер­ший К. н. К. (вибори до нього признач. на 17 листопада, першу сесію заплановано провести протягом 17 листопада — 2 груд­ня). Згідно з постановою Крим.-мусульман. виконав. комітету, у ви­борах могли брати участь крим. татари, яким виповнилося 20 р. До складу першого К. н. К. обра­но 76 делегатів, зокрема 4 жін­ки. Він розпочав роботу 26 листопада 1917 у ханському палаці в Бахчисараї, засідання продовжувалися до грудня того ж року.

Перший К. н. К., який перебрав усі повноваження Крим.-му­суль­ман. виконав. комітету, проголосив створення Крим. Нар. Респ., ухва­лив її Конституцію, держ. символіку, проголосив себе Парламентом, головою якого обрано А.-С. Айвазова, головою нац. уряду — Н. Челебієва. Більшов. Росія не визнала Крим. Нар. Респ. та її уряд. Вже 26 січня 1918 більшов. загони із Севастополя перейшли в наступ проти Крим. Нар. Респ., внаслідок чого кримськотатар. уряд повалено (Н. Челебієва більшовики розстріляли 23 лютого 1918). З установленням більшов. режиму в Криму 1920 Росія розпочала планомір. нац.-культур. геноцид крим. татар, апогеєм якого стала масова депортація корін. народу з Криму 1944. Перебуваючи за межами батьківщини, крим. татари розгорнули активну діяльність, спрямов. на нац. відродження і відновлення народу у всіх його правах.

У пе­ріод рад. окупації нац. рух крим. татар не мав єдиного керів. центру, його діяльність координувалася через обласні таємні з’їзди і наради. У 1970–80-і рр. у ньому виокремилося декілька груп — від помірков. щодо рад. влади до радикал., які у жодних формах не сприймали окупац. режим. Пожвавлення нац. руху крим. татар припало на серед. 1980-х рр., період лібералізації рад. режиму, відомий як «перебудова». 11–12 квітня 1987 у Ташкенті відбулася 1-а Всесоюзна нарада представників ініціатив. груп, що ухвалила звернення кримськотатар. народу до ген. секр. ЦК КПРС М. Горбачова з вимогою забезпечення прав і свобод. Тоді ж з метою координації діяльності створ. Центр. ініціативну групу, офор­млення якої як вищого керів. органу нац. руху крим. татар за­вершено на 2-й Всесоюз. нараді представників ініціатив. груп 13–14 червня 1987. Центр. ініціативна група мала статус постійно діючого кримськотатар. органу на період між всесоюз. нарадами. Проте вже на 5-й Всесоюз. нараді 29 квітня — 2 травня 1989 у м. Янгіюль (Ташкент. обл.) прийнято рішення заснувати суспільно-політ. Організацію кримськотатар. нац. руху, яка стала правона­­ступником Центр. ініціатив. групи.

Першим головою Центр. ради Організації кримськотатар. нац. руху обраний М. Джемілєв, всі наступні форуми, з’їзди і наради цієї організації відбувалися на істор. батьківщині — у Криму, куди від кін. 1980-х рр. масово почали повертатися крим. татари. З розгортанням нац.-визв. рухів народів СРСР, демократ. зрушеннями в суспільстві постала потреба об’єднання суспільно-політ. руху крим. татар у заг.-нац. пред­ставниц. орган. 8 березня 1990 на засіданні Центр. ради Організації кримськотатар. нац. руху сфор­мовано робочу групу для вивчення можливості скликання К. н. К., а 23 вересня того ж року відбулися Установчі збори Організац. комітету з підготовки К. н. К., які затвердили «Положення про організацію виборів делегатів на з’їзд кримськотатарського народу», що мали від­бутися як дворівневі. У виборах мали право брати участь усі крим. татари, яким виповнилося 16 р., при цьому виборщиків (1 від 30-ти осіб) обирали відкритим (інколи — таєм.) голосуванням, а делегатів з’їзду на конф. — таємним. Осн. мета скликання К. н. К. — вирішення нагал. питань повернення крим. татар у Крим і відновлення повноти їхніх нац.-політ. прав. В опозицію до Організац. комітету з підготовки К. н. К. стала нечисленна група активістів під керівництвом Ю. Осма­нова, відома як Нац. рух крим. татар. Вибори, що відбулися во­сени 1990 — навесні 1991, піднесли нац. самосвідомість крим. татар у всіх регіонах їхнього проживання на тер. СРСР.

Проведення з’їзду признач. на 26–30 червня 1991 у Криму. Незважаючи на спротив рад. влади Криму, завдяки актив. позиції крим. татар 26 червня 1991 у Сімферополі відкрилася 1-а се­сія 2-го К. н. К., на яку обрано 255 делегатів. Також надіслано запрошення держ. органам СРСР і союз. респ., суспільно-політ. та пра­возахис. організаціям і ЗМІ. Однак із представників держ. органів на засіданнях К. н. К. були присут­ні лише голова РМ УРСР і заступник голови РМ Криму. Натомість значну увагу до роботи К. н. К. виявили як заг.-союзні й укр., так і закордонні, насамперед турец., ЗМІ. На 1-й сесії 2-го К. н. К. об­ра­но Кримськотатарського народу Меджліс (голова — М. Дже­мілєв); ухвалено низку важливих документів, серед яких — Декларація про нац. суверенітет кримськотатар. народу, Звернення до кримськотатар. народу, мешканців Криму, Президента і ВР СРСР, ВР УРСР, ООН, парламентів і урядів іноз. держав, міжнар. організацій, Резолюція про повернення крим. татар на бать­ківщину, Постанова про нац. прапор і гімн кримськотатар. народу.

У своїй діяльності К. н. К. послуговується міжнар. актами, правовими нормами України та влас. регламентом, згідно з яким 250 делегатів К. н. К. обирають терміном на 5 р. крим. татари та чл. їхніх сімей, незалежно від національності, які постійно про­живають на території України або є її громадянами. Офіц. мова — крим­ськотатарська. До повноважень К. н. К. належить врегулювання відносин у сфері суспільно-політ., екон., культур. життя народу, йо­го сесії скликають не рідше одного разу на 2,5 р. Третій К. обрано 1996, 4-й — 2001, 5-й — 2007, 6-й — 2013.

Завантажити статтю