Заруба Костянтин Васильович
ЗАРУ́БА Костянтин Васильович (17(30). 10. 1910, ст. Долинська, нині місто Кіровогр. обл. — 28. 07. 1998, Київ) — графік і живописець. Чоловік Наталії, батько Ірини Заруб. Лауреат міжнар. виставок «Сатира за мир» (1975–80). Член НСХУ (1947). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київський художній інститут (1947; викл. С. Григор’єв, В. Костецький, Ф. Кричевський, О. Шовкуненко). Працював 1932–90 у ж. «Перець»: 1941–47 — зав. худож. відділу; 1933–36 — зав. худож. відділу, ред. г. «Комсомолець України»; співпрацював із ж. «Барвінок» (від 1941), київ. видавництвами «Молодь», «Дніпро», «Радянська Україна»; у Київ. худож. інституті (1947–80): у 1948–54 — заступник директора з наук.-метод. роботи, 1960–70 — завідувач кафедри малюнка, декан факультету графіки. Учасник всеукр., всесоюз. та міжнар. мистецьких виставок карикатури від 1947. Основні галузі — станк. живопис (пейзаж, портрет), станк. (карикатури) і журн. графіка. Окремі роботи зберігаються у Нац. музеї історії Великої вітчизн. війни (Київ), Новорос. ХМ (РФ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Привели “язика”» (1947), «Автопортрет» (1948), «Т. Шевченко з друзями у Києві» (1950–60-і рр.), «Агітатор», «Конча-Заспа» (обидва — 1954), «Генерал-лейтенант В. Кучеренко» (1965), «Токар-арсеналець Г. Царик» (1970-і рр.), «Узлісся» (1970), «Десна», «Теплий жовтень» (обидва — 1975), «Вхід на козацький цвинтар», «Седнів» (обидва — 1979), «Відлуння Чорнобиля» (1980), «Старий офіцер» (1981), «Рання осінь» (1984), «Старий козацький цвинтар» (1990), «Старий сад» (1992), «Сонячний день» (1993).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
