ЗЕМЕ́ЛЬНО-РЕСУ́РСНИЙ ПОТЕНЦІА́Л — 1) сукупна продуктивність усіх використовуваних або тих, що можуть бути викори­стані, земельних ресурсів як засобів виробництва і предметів спожива­н­ня, що виражається в їхній сукупній су­спільній вартості; найважливіша складова природно-ресурсного потенціалу; 2) здатність земельних ділянок продукувати певну господарську продукцію або бути просторовим базисом жит­тєдіяльності су­спільства у конкретних соціально-економічних та історичних межах способів і форм викори­ста­н­ня земель. Основа З.-р. п. — с.-г. угі­д­дя, що становлять понад 70 % площі земельного фонду України. Потенційна продуктивність земел. ресурсів характеризує максимально можливу ефективність викори­ста­н­ня їх з по­гляду господарюва­н­ня в цілому, яка теоретично може бути досягнута вже на сучас. етапі роз­витку продуктив. сил при забезпечен­ні оптимал. від­повід­ності між фактич. структурою землекористування та історично сформованою специфікою місц. природно-екон., соц. та ін. умов. Основою екон. оцінки З.-р. п. є величина середньоріч. ефекту від його викори­ста­н­ня. Потенціал земел. ресурсів України ви­значено як результат заг. екон. оцінки всіх с.-г. угідь, здійсненої в єдиній системі земельного кадастру. Його від­ображають узагальнюючим показником оцінки — серед. величиною валової продукції з 1 га, по­множеною на площу с.-г. угідь країни. Аналіз та оцінка З.-р. п. України мають важливе значе­н­ня для формува­н­ня природно-вироб. комплексів, ви­значе­н­ня оптимал. галузевої структури регіонів, об­ґрунтува­н­ня заходів рац. природокористува­н­ня та охорони земел. ресурсів.