Землеробства Інститут НААНУ

ЗЕМЛЕРО́БСТВА Ін­ститут НААНУ — науково-дослідна установа, що ви­вчає про­блеми землеробства. Засн. 1897 у Києві як Центр. агрохім. лаб. цукрозаводчиків, реорганіз. 1900 в агрохім. лаб. Київ. товариства с. господарства і с.-г. промисловості. Від 1914 — Київ. кра­йова насін­нєва станція, від 1928 — Укр. НДІ агрохімії і ґрунто­знавства, від 1935 — Укр. НДІ соціаліст. землеробства, від 1956 — Укр. НДІ землеробства, від 1991 — сучасна назва. Від 2006 має статус ННЦ. Від 1970 — у с. Чабани (нині смт Києво-Святошин. р-ну Київ. обл.). У структурі Ін­ституту — 29 від­ділів та лаб., обʼ­єд­наних у 3 від­діл. (систем землеробства і родючості ґрунтів; технологій вирощува­н­ня зерн., зернобобових, крупʼяних і корм. культур; селекції і насін­ництва с.-г. культур). Наук.-вироб. базу складають Київ. (с. Литвинівка Вишгород. р-ну) та Панфил. (Яготин. р-ну Київ. обл.) дослідні станції з дослід. господарствами, а також дослідне госп-во «Чабани». Осн. напрями наук. діяльності: роз­робле­н­ня наук. основ і принципів удосконале­н­ня систем землеробства з урахува­н­ням природно-клімат., екол. та соц.-екон. особливостей осн. зон і регіонів, екологічно збалансованих й економічно виправ­даних інтенсив. технологій вирощува­н­ня зерн., зернобобових, крупʼяних, олій. і корм. культур; об­ґрунтува­н­ня методол. основ системи сталого землекористува­н­ня сільс. територій, збереже­н­ня й від­новле­н­ня природ. ресурсів за умов транс­формації земел. від­носин; виріше­н­ня концептуал. питань землеробства в контекс­ті глобал. змін клімату. Науковці Ін­ституту створили карти ґрунтів окремих р-нів (1917) та України в цілому (1949); за­пропонували наук. під­ходи до викори­ста­н­ня добрив і меліорантів, модель ґрунтозахис. системи землеробства з контурно-меліорат. облаштува­н­ням території; роз­робили наук. основи роз­ширеного від­творе­н­ня родючості осн. типів ґрунтів, зонал. системи сіво­змін, обробітку ґрунту та боротьби з бурʼянами, системи землеробства на осушених землях і рац. викори­ста­н­ня природ. корм. угідь. В Ін­ституті виведено понад 120 сортів і гібридів с.-г. культур, зокрема пшениці озимої Поліська 70, 90, Артеміда, Столична, ярої — Рання 93, Недра; жита озимого — Київське 93, Інтенсивне 95; гречки — Українка, Антарія, Оранта; проса — Київське 87, 96, Омріяне; кукурудзи — Говерла, Депутат, Буг, Смотрич; люпину — Володимир, Вересневий, Дієта, Обрій, Бурштин; ріпаку озимого — Сенатор, Чемпіон, ярого — Магнат; конюшини — Маруся, Полянка; люцерни — Ольга, Ярославна. Нині працюють 377 н. с., з них — 2 академік і 1 чл.-кор. УААН, 19 д-рів, 94 канд. н. Серед ві­домих вчених — П. Дмитренко, О. Душечкін, В. Лебедєв, М. Корнійчук, А. Малієнко, Г. Мазур, В. Михайлов, В. Сайко, О. Тараріко, Л. Тараненко, І. Яшовський. Видає між­від. темат. наук. зб. «Землеробство» (від 1964) та «Збірник наукових праць Ін­ституту землеробства УААН» (від 1997). Перший дир. — П. Сльозкін (1897–1900), нині — М. Ткаченко (від 2021).

Завантажити статтю