Зілоті Олександр Ілліч

ЗІЛО́ТІ Олександр Ілліч (27. 09(09. 10). 1863, маєток побл. Харкова — 08. 12. 1945, Нью-Йорк) — піаніст, диригент, музично-громадський діяч. Двоюрідний брат і педагог С. Рахманінова. Закін. Моск. консерваторію (1882; кл. фортепіано М. Звєрева, М. Рубінштейна, теорії музики — П. Чайковського), де 1886–91 вів кл. фортепіано. Удосконалював майстерність у Ф. Ліста у Веймарі (Німеччина). 1891–1900 жив у Німеччині, Франції, Бельгії, де виступав з концертами (рос. і зарубіжна класика). Від 1896 почав виступати як диригент. 1901–02 –диригент Моск. філармоніч. товариства. Від 1903 жив у С.-Петербурзі, де проводив щорічні цикли симф. концертів, якими керував як диригент. Згодом організовував і камерні концерти («Концерти О. Зілоті»), у яких також виступав як піаніст і диригент. У цих концертах брали участь відомі диригенти, інструменталісти і співаки (В. Менґельберґ, Ф. Мотль, С. Рахманінов, П. Казальс, Ж. Тібо, Ф. Шаляпін та ін.). 1912 заснував «Загальнодоступні концерти», 1915 — «Народні безкоштовні концерти», 1916 — «Російський музичний фонд» для допомоги музикантам, які потребують підтримки (за участі М. Горького). Від 1919 жив у Фінляндії і Німеччині, від 1922 — у США, де здобув визнання як піаніст. Від 1926 — викладач гри на фортепіано у Джульярд. школі при Колумбій. університеті (Нью-Йорк). З. володів виконав. культурою, відзначався широтою муз. інтересів. Гра була позначена інтелектуалізмом, виразністю, пластичністю фразування, блискучою віртуоз. майстерністю. У репертуарі — твори Й.-С. Баха, Ф. Ліста, П. Чайковського, М. Римського-Корсакова, С. Рахманінова, О. Глазунова, О. Скрябіна, К. Дебюссі (один із перших виконавців у Росії). Виступав також в ансамблях з Л. Ауером, О. Вержбиловичем, Е. Ізаї, П. Казальсом. Автор ред. низки концертів для фортепіано з оркестром, зокрема П. Чайковського.

Рекомендована література

1. Александр Ильич Зилоти. 1863–1945: Воспоминания и письма. Ленинград, 1963;
   Google Scholar Internet
2. Сh. F. Barber. Lost in the Star. The Forgotten Musical Life of Alexander Ziloti. Maryland; Оxford, 2002.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю