ЗІЛЬБЕРШТЕ́ЙН Ілля Самійлович (Зильберштейн Илья Самойлович; 15(28). 03. 1905, Одеса — 22. 05. 1988, Москва) — російський літературний критик, літературо­знавець, мистецтво­знавець. Доктор мистецтво­знавства. Член СП СРСР (1968). Державна премія СРСР (1979). Навч. в Одес., закін. Ленінгр. (нині С.-Петербург) університет (1926). Від 1930 — у ред. ж. «Огонек» (Москва), де 1931 започаткував вид. наук. зб. архів. матеріалів «Литературное наследство» (за його ред. ви­йшло 98 т.). Наукові дослідже­н­ня: першоджерела творчості І. Тургенєва, Ф. Достоєвського, А. Чехова та ін.; взаємозвʼязки літ-ри й живопису; спадщина декабристів. Контактуючи з рос. емі­грантами, зібрав унік. колекцію картин і малюнків майстрів рос. та зх.-європ. мистецтва, яку 1987 пере­дав Держ. музею історії мистецтв (Москва), а 1994 на її основі створ. Музей особистих колекцій. Спів­упорядник та автор вступ. статей і коментарів до кн. «Несо­бран­ные рас­сказы Чехова» (1928), «А. С. Грибоедов в воспоминаниях современ­ников» (1929), «Художествен­ное наследство» (в 2-х т., 1948–49), «Александр Бенуа размышляет…» (1968), «Кон­стантин Коровин вспоминает…» (1971; 1990), «Валентин Серов в воспоминаниях, дневниках и пере­писке современ­ников» (в 2-х т., 1971; 1985–89), «Сергей Дягилев и рус­ское искус­ство» (в 2-х т., 1982; усі — Москва). У 2-му т. кн. «Репин» (Москва; Ленин­град, 1949) вперше опублікував спогади Д. Яворницького «Как создавалась картина “Запорожцы”».