З-над хмар і з долин

Визначення і загальна характеристика

«З-НАД ХМАР І З ДОЛИ́Н» — літературно-художній альманах. Упорядкував і видав М. Вороний 1903 в Одесі. У листі до М. Коцюбинського від 13 липня 1901 та звернен­ні до українських письмен­ників М. Вороний виклав про­граму альманаху. Від­верто виявивши симпатії «до новіших течій в літературах європейських», він за­знав го­строї критики з боку громадських і літературних кіл за від­хід від дійсності у сферу «чистого мистецтва». Найбільш толерантно висловив свою не­згоду з декларованими М. Вороним про­грамними цілями І. Франко у поетичному послан­ні «Миколі Вороному», яке разом із від­повід­дю «Іванові Франкові» опубліковано в альманасі. М. Вороний спростував приписувану йому пропаганду гасла «мистецтва для мистецтва», наголошуючи на потребі осучасне­н­ня української літератури, бажан­ні не обмежувати сферу творчої свободи письмен­ника. Ви­ступаючи за роз­шире­н­ня тематичних меж літератури, за пошук нових тем і художніх засобів виразності, він закликав до модернізації української літератури. 

В альманасі вміщено поезії І. Франка («З буркутських пісень», «Зівʼяле листя»), Лесі Українки («Ритми»), Б. Грінченка, М. Вороного («Ікар», «До моря», «Ніч», «Євшан-зілля»), П. Карманського («Ой люлі, люлі, химерний смутку», «З записок само­вбивця», «Суд»), Н. Кибальчич, О. Маковея, М. Чернявського, В. Самійленка, В. Щурата, П. Грабовського, М. Старицького, О. Романової, Л. Лопатинського, П. Панченка, М. Корчинського, А. Кримського («Сірійські згадки»); прозові твори О. Кобилянської («Мої лілії»), М. Коцюбинського («На камені»), Г. Хоткевича, М. Колцуняка («Молоді мученики»), Н. Кобринської («Від­цвітає», «Руки»), І. Липи («Турки»), А. Крушельницького («Перед кладкою»), В. Кравченка, Є. Мандичевського, І. Нечуя-Левицького («Роковий український ярмарок»); нарис Є. Мандичевського; драматичні твори Л. Старицької («Сапфо»), М. Старицького («Чарівний сон»). 

Альманах гостро критикував С. Єфремов, який у стат­ті «У пошуках нової краси» // «КС», 1902, кн. 10–12, звинуватив авторів збірника у сліпому наслідуван­ні західно-європейського символізму й дека­дансу, які вважав не­прийнятними для української літератури. Згодом ви­ступив з осудом творів О. Кобилянської, Н. Кобринської, В. Стефаника, М. Яцківа, А. Крушельницького. Альманах вважав першим проявом декадентства в українській літературі, а М. Вороного — одним з ідеологів дека­дансу. Критикував «кучеряву» назву збірника, неясність і туман­ність про­грами, типової для шукачів нової краси. У стат­ті «На мертвій точці» (1903; опубліковано — «КС», 1905, кн. 5) під­дав альманах при­скіпливому й детальному аналізу, називаючи його виразно декадентським та маніфестом нового мистецтва. На захист українських письмен­ників-новаторів ви­ступив І. Франко у стат­ті «Принципи і без­принципність» (1903), а також Леся Українка, Г. Хоткевич, К. Гриневичева та інші. Поява ві­дозви М. Вороного та альманаху спричинили роз­горта­н­ня тривалої дис­кусії про шляхи й напрями роз­витку української літератури, потребу особливої уваги до естетичної вартості творів.

Літ.: Українські літературні альманахи і збірники ХІХ — початку ХХ ст.: Бібліогр. покажч. К., 1967; Історія української літературної критики: Дожовтн. період. К., 1988.

О. А. Бартко

Завантажити статтю