З-над хмар і з долин
«З-НАД ХМАР І З ДОЛИ́Н» — літературно-художній альманах. Упорядкував і видав М. Вороний 1903 в Одесі. У листі до М. Коцюбинського від 13 липня 1901 та зверненні до українських письменників М. Вороний виклав програму альманаху. Відверто виявивши симпатії «до новіших течій в літературах європейських», він зазнав гострої критики з боку громадських і літературних кіл за відхід від дійсності у сферу «чистого мистецтва». Найбільш толерантно висловив свою незгоду з декларованими М. Вороним програмними цілями І. Франко у поетичному посланні «Миколі Вороному», яке разом із відповіддю «Іванові Франкові» опубліковано в альманасі. М. Вороний спростував приписувану йому пропаганду гасла «мистецтва для мистецтва», наголошуючи на потребі осучаснення української літератури, бажанні не обмежувати сферу творчої свободи письменника. Виступаючи за розширення тематичних меж літератури, за пошук нових тем і художніх засобів виразності, він закликав до модернізації української літератури.
В альманасі вміщено поезії І. Франка («З буркутських пісень», «Зів’яле листя»), Лесі Українки («Ритми»), Б. Грінченка, М. Вороного («Ікар», «До моря», «Ніч», «Євшан-зілля»), П. Карманського («Ой люлі, люлі, химерний смутку», «З записок самовбивця», «Суд»), Н. Кибальчич, О. Маковея, М. Чернявського, В. Самійленка, В. Щурата, П. Грабовського, М. Старицького, О. Романової, Л. Лопатинського, П. Панченка, М. Корчинського, А. Кримського («Сірійські згадки»); прозові твори О. Кобилянської («Мої лілії»), М. Коцюбинського («На камені»), Г. Хоткевича, М. Колцуняка («Молоді мученики»), Н. Кобринської («Відцвітає», «Руки»), І. Липи («Турки»), А. Крушельницького («Перед кладкою»), В. Кравченка, Є. Мандичевського, І. Нечуя-Левицького («Роковий український ярмарок»); нарис Є. Мандичевського; драматичні твори Л. Старицької («Сапфо»), М. Старицького («Чарівний сон»).
Альманах гостро критикував С. Єфремов, який у статті «У пошуках нової краси» // «КС», 1902, кн. 10–12, звинуватив авторів збірника у сліпому наслідуванні західно-європейського символізму й декадансу, які вважав неприйнятними для української літератури. Згодом виступив з осудом творів О. Кобилянської, Н. Кобринської, В. Стефаника, М. Яцківа, А. Крушельницького. Альманах вважав першим проявом декадентства в українській літературі, а М. Вороного — одним з ідеологів декадансу. Критикував «кучеряву» назву збірника, неясність і туманність програми, типової для шукачів нової краси. У статті «На мертвій точці» (1903; опубліковано — «КС», 1905, кн. 5) піддав альманах прискіпливому й детальному аналізу, називаючи його виразно декадентським та маніфестом нового мистецтва. На захист українських письменників-новаторів виступив І. Франко у статті «Принципи і безпринципність» (1903), а також Леся Українка, Г. Хоткевич, К. Гриневичева та інші. Поява відозви М. Вороного та альманаху спричинили розгортання тривалої дискусії про шляхи й напрями розвитку української літератури, потребу особливої уваги до естетичної вартості творів.
Рекомендована література
- Українські літературні альманахи і збірники ХІХ — початку ХХ ст.: Бібліогр. покажч. К., 1967;
- Історія української літературної критики: Дожовтн. період. К., 1988.
Завантажити статтю
Періодика 
