ЗВА́РЮВА­Н­НЯ ПІД ВОДО́Ю — виготовле­н­ня та ремонт за допомогою зварювання кон­струкцій, що знаходяться у водному середовищі. Роз­різняють сухе (джерело на­гріва­н­ня (дуга тощо) й частина виробу, що зварюється, пере­бувають у газовому середовищі) та мокре (без­посередньо у водному середовищі) З. під в. Перше виконують в ізольов. обʼємі у спец. камерах, де роз­міщуються зварники з частиною зварювал. устаткува­н­ня, або в локал. (без зварників) накид. камерах, що охоплюють зону зварюва­н­ня. Воду від­тискують із внутр. порожнини камери повітрям або захис. газом. Сухе З. під в. здійснюють пере­важно за допомогою дугового зварюва­н­ня, інколи — газового зварюва­н­ня. Вперше у світ. практиці під водою дугове зварюва­н­ня та різа­н­ня металів виконали 1887 М. Бенардос і Д. Лачинов. 1932 К. Хрєнов роз­робив техніку й електроди для ручного дугового З. під в. Мок­рий спосіб зварюва­н­ня проводять водолази-зварники спец. устаткува­н­ням. Він забезпечує значну маневреність і універсальність. Для зварюва­н­ня на більших глибинах за­стосовують зварювал. пере­творювачі з вищою напругою холостого ходу, оскільки, крім збільше­н­ня напруги горі­н­ня дуги, необхідно компенсувати спа­да­н­ня напруги у зварювал. ланцюзі, що подовжується. З. під в. мокрим способом почали впроваджувати перед­усім для пі­ді­йма­н­ня та лагодже­н­ня суден. Його широко використовували під час 2-ї світової війни для від­новле­н­ня мостів, порт. споруд. Для поліпше­н­ня мех. властивостей звар. зʼ­єд­нань 1950 вина­йдено технологію З. під в. трубчастим електродом з подава­н­ням через канал інерт. газу. В 1960-х рр. в Ін­ституті електрозварюва­н­ня АН УРСР (Київ) вперше в світі роз­роблено зварювал. устаткува­н­ня та технологію мокрого З. під в. спец. самозахис. порошк. дротами. Механіз. зварюва­н­ня здійснюють напів­автоматом, контейнер якого виготовлений з ді­електрич. матеріалу, а кабелі мають ізоляцію, стійку до мор. води. Уперше в Україні механіз. зварюва­н­ня за­стосовано під час ремонту водоводу, прокладеного через Дні­про побл. Дні­пропетровська. У подальші роки київ. електрозварювальники продовжували роз­робле­н­ня електродів для дугового зварюва­н­ня нових матеріалів. На поч. 2000-х рр. ви­пробувано стик. зварюва­н­ня оплавле­н­ням у локал. камері. Повна автоматизація циклу зварюва­н­ня до­зволяє під­вищити без­пеку під­вод. робіт, оскільки не потребує участі зварників-водолазів. У низці країн досліджено та за­пропоновано способи З. під в. із за­стосува­н­ням різноманіт. видів зварюва­н­ня тиском і зварюва­н­ня плавле­н­ням, плазмового зварюва­н­ня. Нині осн. напрям дослідж. — збільше­н­ня глибин. Для роз­членовува­н­ня та пі­ді­йма­н­ня кон­струкцій, видале­н­ня дефектів на під­вод. обʼєктах, роз­чище­н­ня русел за­стосовують електрокисневе різа­н­ня трубчастим електродом. Без­кисневе різа­н­ня порошк. дротом до­зволяє використовувати з не­знач. змінами ті ж напів­автомати й джерела живле­н­ня, що й для механіз. З. під в. За його допомогою виконують різа­н­ня трубо­проводів, легких і міцних корпусів під­вод. човнів, ін. кон­струкцій з ферит. і нержавіючих сталей, алюмінію, титану та їх сплавів.