БАЛА́КІРЕВ Мілій Олексі­йович (Балакирев Милий Алексеевич; 21. 12. 1836(02. 01. 1837), м. Нижній Новгород, Росія — 16(29). 05. 1910, С.-Петербург) — російський композитор, диригент, піаніст, музично-громадський діяч. Гри на фортепіано навч. приватно в О. Дюбюка в Москві (1846) і К. Ейзріха в Нижньому Новгороді (1850–51). Організатор і кер. «могучої кучки» (1862–72); кер. Придвор. спів­ац. капели в С.-Петербурзі (1873–94, з пере­рвою). Разом з Г. Ломакіним 1862 заснував Без­коштовну муз. школу, що стала центром масової муз. освіти. 1867–69 — гол. диригент РМТ. Осн. риса творчості Б. — яскрава нац. характерність. Нар. образи, картини рос. життя, природи присутні у більшості його творів. У твор. доробку пере­важає інструм. музика (симф. і фортепіан­на). Роз­виваючи жанр.-нар. симфонізм, прагнув до збагаче­н­ня жанру увертюри епіч. елементами. З імʼям Б. повʼязують зародже­н­ня жанру рос. епіч. симфонії. Один з перших серед рос. композиторів почав широко за­стосовувати в фортепіан. музиці великі концертно-віртуозні форми; звертався до жанрів романт. фортепіан. музики. Був зна­йомий з Т. Шевченком, високо цінував його творчість.