Золоті ворота

Визначення і загальна характеристика

ЗОЛОТІ́ ВОРО́ТА — головна парадна брама давнього Києва, видатна памʼятка давньоруської фортифікації. Вперше зга­дана у «Повісті минулих літ» під 1037 в оповіді про будівничу діяльність князя Ярослава Мудрого, в ін. місцях літопису (під 1146, 1151, 1161, 1170) — у звʼязку з різними істор. подіями, пере­важно військовими. Назву, ймовірно, як і назви ін. споруд, збудованих за часів князюва­н­ня в Києві Ярослава Мудрого, дано в дусі наслідува­н­ня візант. традиції — З. в. на той час уже існували в Кон­стантинополі (нині Стамбул). У великих містах Візантії «золотими» називали ворота, через які влаштовували хресні ходи та ін. урочисті процесії. Жодних слідів позолоти на брамі або згадки про неї у писем. джерелах не виявлено. Зі Сх. і Зх. до З. в. під­ходили потужні деревʼяно-земляні вали міста Ярослава (вис. разом із заборолами сягала 16 м). Із напол. боку перед брамою тягнулася по­двійна лінія ровів, гол. з яких був завширшки 15 м. До серед. 18 ст. З. в. функціонували як гол. брама міста. Тут знаходилася міська варта, збирали мито. Про браму є спогади мандрівників 16–18 ст., вона зга­дана у тогочас. актових документах. З. в. зображено на копіях 18 ст. із малюнків нідерланд. художника А. Вестерфельда 1651. У 1750 за проектом Д. Дебоскета З. в. з метою їх збереже­н­ня засипано землею, а прохід у валу зроблено поруч. 1832–33 браму роз­копав К. Лохвицький, проте не всі важливі частини памʼятки збереглися, зокрема не вціліла надбрамна церква Благовіще­н­ня. За участі арх. О. Берет­ті вжито заходів щодо консервації решток воріт — споруджено контрфорси, поновлено втрачені ділянки давньої кладки, зроблено залізні повʼязі, дашки, чавун­ну огорожу тощо. Давньорус. частини брами збереглися у ви­гляді Сх. (довжина 25 м) і Зх. (12 м) пілонів. Вис. вцілілої частини (від сучас. рівня поверх­ні ґрунту) — 8 м, довж. про­їзду воріт — бл. 26 м, шир. (між пілястрами) — 6,5 м. Фундаменти (1,4 м) були закладені на колодах-лежнях, а дно фундамент. траншеї зміцнене кілочками. Стіни викладено за змішаною технікою кладки із за­глибленим рядом — аналог. тій, що за­стосовували при муруван­ні Софій. собору. Всередині про­їзду зафіксовано прикладки від ремонту 2-ї пол. 11 ст. з товстішої плінфи та валунів середнього роз­міру на цемʼянковому роз­чині більш блідого кольору. З зовн. боку пілонів збереглися від­битки деревʼяних кон­струкцій, які складали каркас земляного валу. Шир. валу в пі­дошві — бл. 27 м, вис. — понад 11 м. Вал завершували деревʼяні стіни з бійницями та брустверами-заборолами, які становили бо­йові площадки, що ви­ступали на консолях у бік поля. Зверху їх прикривав дво­схилий дах, який захищав воїнів від стріл та каменів. Усередині про­їзду пілони мали пілястри, де частково збереглися сліди пʼяти під­пруж. арок, що тримали склепі­н­ня. Гнізда від колод у пілонах також вказують на наявність деревʼяних галерей. Вис. середніх склепінь від рівня поверх­ні ґрунту 11 ст. — понад 11 м. Над брамою містилася чотиристовпна церква Благовіще­н­ня. За археол. знахідками, її прикрашали мозаїчні та фреск. роз­писи (збереглися графіті у ви­гляді написів та малюнків). Київ. З. в. стали взірцем при споруджен­ні владимир. і суздал. князем Андрієм Боголюбським аналог. воріт у Владимирі на Клязьмі (нині м. Владимир, РФ). Часткові археол. роз­копки памʼятки проводили П. Покришкін (1915), Л. Добровольський (1927), В. Богусевич (1948), мас­штабні архіт.-археол. дослідж., що дали новий важливий матеріал для рекон­струкції її первіс. ви­гляду, здійснив С. Висоцький (1972–73). Над рештками З. в. 1982 зведено павіль­йон у вірогід. формах давньорус. часу (автори рекон­струкції — Є. Лопушинська, С. Висоцький, М. Холостенко). Автентичні частини 11 ст. не несуть на собі навантажень нової споруди. Умовно від­творено частину валу, що прилягав до брами. На ньому вміщена рекон­струкція деревʼяних укріплень. З колиш. напол. боку імітовано міст, по­ставлено двостулкові ворота, з боку міста — герсу (деревʼяну оковану решітку, що може під­німатися і опускатися). Всередині павіль­йону 1983 від­крито музей «Золоті ворота» (філія Нац. заповід­ника «Софія Київська»).

Літ.: Добровольський Л. Київські укріпле­н­ня і Золоті ворота // Наук. зб. за 1926 р. Т. 21. К., 1926; Лопушинская Е. И. Проект рекон­струкции Золотых ворот в Киеве // Строительство и архітектура. 1978. № 11; Асеев Ю. С. Архитектура древнего Киева. К., 1982; Высоцкий С. А. Золотые ворота в Киеве. К., 1982 (українською мовою — К., 2000); Ивакина Л. Золотые ворота в Киеве: Путеводитель. К., 2009.

Г. Ю. Івакін

Завантажити статтю