Золотухін Володимир Максович

Визначення і загальна характеристика

ЗОЛОТУ́ХІН Володимир Максович (16. 05. 1936, Харків — 04. 09. 2010, там само) — композитор, музично-громадський діяч, педагог. Професор (1989). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1973), нар. арт. України (1996). Член НСКУ (1965). Премії ім. І. Слатіна (1955), ім. Б. Лятошинського (1997), ім. О. Масельського (2001). Лауреат 3-го Всесоюз. конкурсу композиторів СРСР (Москва, 1969). Закін. Харків. консерваторію (1963; кл. Д. Клебанова). Працював викл. Харків. ін­ституту культури (1963–67). Від 1967 — у Харків. університеті мистецтв: від 1993 — заф. каф. композиції та інструментува­н­ня. Голова правлі­н­ня Харків. організації НСКУ (1994–99). Творчий шлях З. сповнений пошуками нового, самобутнього, красою та рельєфністю муз. матеріалу, яскравістю оркестр. колориту. Його музика від­різняється сер­йозністю і глибиною філос. ідей, темпераментом і яскравістю автор. висловлюва­н­ня. З. — автор багатьох творів різних жанрів: від великих сценічних (опера, мюзикл, балет) до дрібних (вокал. та інструм. пʼєс, естрад. пісень). Осн. напрям творчості — мас­штаб. симфонізм. Від кін. 70-х рр. 20 ст. композитор вів активні пошуки в напрямі синтезу симфонізму, джазу та року. Серед учнів — Ю. Алжнєв, А. та І. Гайденки, М. Шух, Г. Сапожникова.

Тв.: балет «Вогонь Еліди» (лібрето В. Соболєва та О. Чепалова, 1980); муз. драма «І один у полі воїн» (1984); дит. мюзикл «Маленька чаклунка» (1996; обидва — лібрето Д. Шевцова); 5 Симф. (1970, 1982, 1993, 2000, 2009); для симф. оркестру — поема «Памʼяті неві­домого солдата» (1963), «Концертна увертюра» (1969), концерт «Купальські ігрища» (1997); для естрадно-симф. оркестру — поема «Авто­граф» (1985), концерт «Російські візерунки» (1986); для соліста, читця, мішаного хору та симф. оркестру — «Поема про велику битву» (1985); для соліста, мішаного хору та симф. оркестру — ода «Зоряні орбіти України» (2004); для фортепіано з симф. орке­стром — 2 Концерти (1994, 2004); для фортепіано — 2 Сонати (1972, 1991), фортепіан. альбом «Прелюдії та новели» (1992), концертна сюїта для 2-х фортепіано «Американський альбом» (2000), зб. концерт. пʼєс «Поезія весняних акварелей», «Дума» (обидві — 2005), «Чардаш» (2008); для скрипки з симф. орке­стром — 2 Концерти (1965, 1994); для 4-х скрипок з симф. орке­стром — «Concerto grosso» (1989); для скрипки з камер. орке­стром — композиція «Потаємне: мрії, тривоги, сподіва­н­ня» (2008); для саксофона з естрадно-симф. орке­стром — Концерт-блюз (1992); твори для духових інструментів та ансамблів; камерні вокал. та інструм. твори.

Літ.: Некрасова Н. Легенда і сучасність // Музика. 1980. № 3; Гусарова О. Володимир Золотухін. К., 1988; Хмельницька Т. Лицар високого мистецтва // Губернія. 2004. № 9; Рощенко-Аверьянова Е. Преодоление апокалипсиса // Мат. до муз. фестивалю «Рахманінов та українська культура». Х., 2005; Ігнатченко Г. Парадигми творчості композитора: До 70-річчя творчості композитора // Музика. 2006. № 2.

О. Г. Рощенко-Аверʼянова

Завантажити статтю