Золотухін Юрій Віталійович
Визначення і загальна характеристика
ЗОЛОТУ́ХІН Юрій Віталійович (12. 05. 1963, Миколаїв) — живописець і мистецтвознавець. Син В. Золотухіна. Канд. мистецтвознавства (2009). Член НСХУ (1993). Закін. Харків. худож.-пром. інститут (1992; викл. Є. Биков, В. Гонтаров, Б. Косарев). Працював 1995–97 в. о. відп. секр. Крим. організації СХ; від 2001 — у Таврій. екол. інституті (Сімферополь): 2002–05 — завідувач кафедри дизайну; у Миколаєві: 2005–09 — викладач спецдисциплін Нац. університету кораблебудування та філіалу Київ. університету культури і мистецтв; від 2009 — викладач кафедри образотвор. мистецтва і дизайну Крим. гуманітар. університету (м. Ялта). Від 1990-х рр. — учасник обл., всеукр. мистецьких виставок та міжнар. пленерів. Створює пейзажі, натюрморти у напрямках містич. романтизму й романт. експресіонізму. Автор ст. «Знаковая система в клеймении средневекового оружия» // «Вісник Харківської академії дизайну і мистецтв», 2007, № 1; «Эволюция шрифта как стилистическое формообразование буквенного знака» // «Мова і культура», К., 2007, № 9, т. 2; «Боспорская денежно-знаковая система» // «Прикладна геометрія та інженерна графіка», 2007, № 78.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Вечірня молитва», «Вічне звучання» (обидва — 1992), «Етруська епітафія» (1993), «Ментальний план», «Астральний план» (обидва — 1995), «Кримський пейзаж» (1997), «Атріум», «Одіссей і Каліпсо», «Нерозділене кохання» «Конфлікт» (усі — 2000) «Пророкування» (2001), «Соколине полювання» (2002); серія «Гурзуфські пейзажі» (2009).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
