Золотухін Віталій Іванович
Визначення і загальна характеристика
ЗОЛОТУ́ХІН Віталій Іванович (23. 10. 1929, Севастополь — 27. 04. 1986, Миколаїв) — графік і живописець. Батько Ю. Золотухіна. Член СХУ (1986). Навч. у Худож. студії Миколаєва (1948–50), в О. Старощука та П. Ковальова. Працював 1946–86 на Микол. худож. комбінаті Худож. фонду УРСР. Учасник міських, обл., респ., всесоюз. мистецьких виставок від 1955. Персон. — у Миколаєві (1966, 1973, посмертна — 1988). Створював переважно портрети, пейзажі, натюрморти. Живописні полотна виконував у реаліст. стилі. У графіці створював ліногравюри, монотипії, акварелі, пастелі, гуаші. Окремі роботи зберігаються у Микол. худож. і краєзнав. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Біля причалу» (1955), «Овочі» (1956), «Перший сніг» (1957), «Обсерваторія» (1958), «Сутінки» (1961), «Мелодія» (1963), «Бузок» (1967), «Висота», «Сонечко», «Н. Паґаніні» (усі — 1968), «Пробудження» (1969), «Осінні мережива» (1970), «Фінал» (1972), «Земля хліборобська» (1980), «Ні п’яді назад!» (1986); графіка — кольор. ліногравюри «Яхти», «Бакенщики» (обидві — 1962), «За вогником» (1963); серії гравюр на картоні — «Незабутні роки» (1973), «Десант вільшанців» (1974), «Рік 1945» (1975); монотипія «Туман» (1979); діорами — «Взяття Казанки» (1975), «На підступах до Миколаєва» (1980; обидві — співавт.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
