ЗОНА́ЛЬНІСТЬ — загальна закономірність, що проявляється в поширен­ні природних процесів і явищ, просторової диференціації гео­графічної оболонки на природні пояси, сектори, зони, ландшафти. Осн. причина З. — сфероїдальність Землі та її положе­н­ня від­носно Сонця, що зумовлює величину кута паді­н­ня соняч. променів на земну поверх­ню та інтенсивність соняч. радіації (збільшується від високих широт до низьких). Саме нахил земної вісі до площини екліптики (66,5°) зумовлює неоднакове надходже­н­ня соняч. енергії за сезонами, що ускладнює зонал. роз­поділ тепла і посилює зонал. контрасти. Добове оберта­н­ня Землі спричиняє від­хиле­н­ня повітр. мас у Пн. пів­кулі вправо, а у Пд. — вліво, що також змінює структуру З. Зонал. роз­поділ величин соняч. радіації і тепла зумовлює поясно-зонал. від­мін­ності клімату, поверхн. стоку, ґрунтів, рослин­ності, тварин. світу, продуктивності с.-г. культур, умов жит­тєдіяльності людей. На суходолі виділяють такі пояси: полярні (арктич. і антарктич.), субполярні (субарктич. і субантарктич.), субтропічні, тропічні, субекваторіал., екваторіал.; у Світ. океані — поверхн., внутр.-водну, донну системи природ. поясів, що мають характерні набори природ. зон.