Зоології Інститут ім. І. Шмальгаузена НАНУ

ЗООЛО́ГІЇ Інститут ім. І. Шмальгаузена НАНУ — провідна науково-дослідна установа у галузі зоології. Засн. у Києві 1930 як Зообіол. інститут ВУАН на базі Зоол. музею ВУАН, Біол. інституту ім. Ф. Омельченка, каф. зоології Київ. ІНО, однойм. каф. у Харкові та Примор. біол. станції в Одесі. Від 1938 — Інститут зоології АН УРСР, від 1981 — ім. І. Шмальгаузена. У структурі Інституту — 13 відділів (фауни та систематики безхребетних, еволюц.-генет. основ систематики, заг. та приклад. ентомології, акарології, моніторингу та охорони тварин. світу, фауни та систематики хребетних, популяц. екології та біогеографії, етології та соціобіології комах, систематики ентомофагів та екол. основ біометоду, паразитології, еволюц. морфології хребетних, цитології та гістогенезу, наук. фонд. колекцій), 2 експерим. бази. Наук. діяльність: вивчення фауни, екології, зоогеографії, еволюц.-морфол. основ філогенії та систематики хребетних і безхребетних України й Палеарктики; розроблення наук. основ охорони та рац. використання ресурсів тварин. світу, проведення його моніторингу за умов дії антропоген. чинників; обґрунтування зоол. основ захисту й підвищення продуктивності рослин і тварин. В Інституті працюють 149 н. с., з них 1 академік, 2 чл.-кор. НАНУ, 18 д-рів та 89 канд. н. Серед відомих вчених — М. Кащенко, Д. Третьяков, В. Караваєв, Ф. Омельченко, О. Маркевич, В. Касьяненко, І. Підоплічко, В. Топачевський, В. Монченко, М. Щербак, В. Долін, І. Ємельянов, Л. Францевич, В. Радченко. Співроб. готують вид. «Фауна України» (від 1956; вийшло 76 вип.), видають ж. «Вестник зоологии» (від 1967). Перший дир. — І. Шмальгаузен (1930–41), нині — І. Акимов (1987-2021), від 2022 — В. Харченко.