Забєла-Врубель Надія Іванівна

ЗАБЄ́ЛА-ВРУ́БЕЛЬ Надія Іванівна (справж. — Забіла; 20. 03(01. 04). 1868, м. Ковно, нині Каунас, Литва — 21. 06 (04. 07). 1913, С.-Петербург) — співачка (лірико-колоратурне сопрано). Дружина М. Врубеля, небога П. Забіли (Забелло). Закін. Київ. інститут шляхет. дівчат (викл. М. Лисенко), С.-Петербур. консерваторію (1891; викл. Н. Ірецька, О. Палечек). Удосконалювала майстерність у М. Маркезі в Парижі. Дебютувала 1893 у Києві (трупа І. Сєтова), згодом працювала у Харкові й Тифлісі (нині Тбілісі). Солістка Маріїн. опери (С.-Петербург, 1895–96, 1904–11), Опери С. Мамонтова (Москва, 1897–1902). З.-В. — перша виконавиця провід. партій в операх М. Римського-Корсакова, зокрема Віри («Бояриня Віра Шелога», 1898), Марфи («Царева наречена», 1899), Царівни Ненаглядної краси («Кощій Безсмертний», 1902). В останні роки життя виступала з концертами, де виконувала твори рос. композиторів, переважно М. Римського-Корсакова, який присвятив їй романси «Іще я повен, о друже мій милий» та «Німфа» (вірші А. Майкова). Голос З.-В. вирізнявся красивим «сріблястим» тембром, лірич. м’якістю, емоц. насиченістю. Образ співачки втілений у картині «Царівна-Лебідь» М. Врубеля (1900).

Рекомендована література

1. Ф[и]ндейзен Н. Современные артисты. Н. И. Забела // РМГ. 1900. № 4;
   Google Scholar Internet
2. Надежда Ивановна Забела-Врубель: Некролог // Там само. 1913. № 7;
   Google Scholar Internet
3. Копосова-Держановская Е. В. Замечательная русская певица // Сов. музыка. 1948. № 4;
   Google Scholar Internet
4. Янковский М. Н. И. Забела-Врубель. Москва, 1953;
   Google Scholar Internet
5. Барсова Л. Врубель и Забела: Глазами современников. Ленинград, 1982;
   Google Scholar Internet
6. Карасев П. Римский-Корсаков, Врубель и Забела-Врубель // Н. А. Римский-Корсаков. Москва, 2000;
   Google Scholar Internet
7. Рахліна Л. Врубель и Забела // Viva! Биография. 2006. №6.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю