Кошице

КО́ШИЦЕ, Кошиці (Košice) — друге за розміром місто Словаччини, центр Кошицького краю (на Сході межує з Україною). Знаходиться біля підніжжя гір. масиву Ч’єрна гора, у долині р. Горнад (притока Шайо, бас. Дунаю), за 400 км від Братислави та за 96 км від Ужгорода. К. є зх. околицею етніч. поселень українців. Площа 242,7 км². Насел. 240 688 осіб (2011): словаків — 73,8 %, угорців — 2,6 %, циган — 2 %, чехів — 0,6 %, русинів — 0,6 %, українців — 0,3 %, німців — 0,1 % (інші з національністю не визначилися). Віруючі: римо-католики (45 %), греко-католики (6,1 %), лютерани (2,3 %), кальвіністи (2 %), православні (1,24 %). Вузол автомобіл. транспорту, міжнар. аеропорт, залізнична станція. К. вперше згадується в писем. джерелах 1230. Від 13 ст. було відоме як королів. місто. У 14 ст. К. стало другим за значенням словац. містом. 1307 отримало муніцип. права, 1369 — влас. герб. Від 15 ст. місто відігравало лідируючу роль в Пентаполісі — лізі 5-ти найважливіших словац. міст (крім К., входили Бардіїв, Левоча, Пряшів і Сабінов). У 15 ст. деякий час перебувало під владою гусита-таборита Я. Їскру. 1657 засн. Університет. У 17 ст. місто фактично було столицею Верх. Угорщини, до якої офіційно належала сх. частина Словаччини. Під час епідемії 1710–11 померло бл. 3800 осіб. У 17–18 ст. — центр повстань проти Габсбурґів. З містом пов’язані життя та діяльність кер. нац.-визв. війни угор. народу Ференца ІІ Ракоці. 1787 створ. Кошиц. греко-катол. вікаріат як адм. підрозділ Мукачів. греко-катол. єпархії. Його очолювали каноніки Мукачів. єпархії: І. Пастелій (1787–90), М. Брадач (1790–12) та Г. Таркович (1813–16).

Останній переніс центр вікаріату до Пряшева, де на його основі було засн. Пряшів. греко-катол. єпархію. В К. здобув освіту І. Базилович, який тут видав фундам. латиномовну пр. «Короткий нарис фундації Федора Корятовича» (1799; 1804–05). Певний час жили та працювали чл. «Руської трійці» Я. Головацький, політ. діяч А. Добрянський, освіт. діяч В. Добрянський. Від 17 ст. — центр області Абов, 1882–1920 — комітату Абауй-Торна. Від 16 червня до 7 липня 1919 — столиця Словац. Рад. Респ. З утворенням Чехо-Словаччини К. увійшло до її складу. 23 січня 1919 у К. велися переговори делегації Лемків. Респ. на чолі з А. Ґаґатком з представниками чеського командування про приєднання Пн. Лемківщини до Чехо-Словаччини. Від 1938 — у межах Угорщини, від 1945 — Чехословаччини. Від 1993 — місто в незалеж. Словаччині. 1820 мешкало 8,7 тис., 1950 — 61 тис., 1970 — 142 тис. осіб. Нині К. — знач. пром., наук.-освіт. і культур. центр. Тут працює Східнословац. металург. завод. Розвинуті машинобудування, харч. і деревообробна промисловості. У К. розташ. Конституц. Суд Словаччини. Функціонують Університет П.-Й. Шафарика, Тех. університет; Держ. наук. б-ка; Східнословац. музей, Словац. тех. музей, Музей В. Лофлера, Археол. музей, Східнословац. галерея, Центр сучас. мистецтва; Кошиц. держ. театр, Кошиц. ляльк. театр. Є філармоніч. оркестр. К. і Марсель (Франція) 2013 мали статус «Культур. столиць Європи». Пам’ятки архітектури: руїни міської фортеці (1260–90), собор св. Альжбети (Єлизавети; 1380–1508), костели домініканців (кін. 13 ст.), св. Антона Падуанського (1405), урсулянок (1625–55), єзуїтів (1671–81), Святого Духа (1730–33), кальвіністів (1805–11), лютеран. кірха (1804–16), греко-катол. церква (1882–86), палаци Якобів (1899) і Андраші (поч. 20 ст.). Україна має давні зв’язки з К. і Кошиц. краєм. Зокрема 1347 місто отримало королів. привілеї зберігати товар, що привозили з Русі та Польщі, та посередництвом своїх купців продавати його в ін. містах Угорщини. Укр. фахівці брали участь в налагодженні металург. виробництва у К.

Від 1966 сюди з Криворіжжя ширококолій. лінією Ужгород–К. (88 км, з них у межах України — 8 км) регулярно постачалася залізна руда. 1966–68 виходила українською мовою «Піонерська газета». 1967 у місті при Регіон. раді Союзу русинів-українців Словаччини засн. самодіял. молодіж. драм. колектив «Думка» (реж. — Й. Фельбаба, А. Луцик), 1985 — укр. нар. аматор. хор «Карпати» (кер. — Л. Довгович). 1997 створ. Кошиц. греко-катол. екзархат, 2008 — Кошиц. єпархію (єпископ М. Хаутур). Для взаєм. ознайомлення з історією та культурою, досягнення кращого взаєморозуміння та дружби між насел., обміну в розв’язанні аналог. проблем, що постають перед міськими органами упр. та організаціями, між К. та Ужгородом встановлено дружні зв’язки. У місті діють представництво ужгород. європ. медіа-центру, укр. ред. програм для нац. меншин Словац. радіо. Радіостудія здійснює передачі укр. мовою тривалістю 7–8 год. щотижня на заг.-нац. окрузі. Телестудія інформує двічі на місяць. Щорічно у К. проходять різноманітні спіл. укр.-словац. заходи екон., наук., освіт., культур., спорт. та ін. напрямів. 7 вересня 2012 у К. проведено міжнар. турист. конф. у рамках проекту «Карпатський туристичний шлях»; 13 квітня 2013 з ініціативи Союзу русинів-українців Словаччини — огляд з худож. слова «Струни серця» ім. І. Невицької; 24 квітня того ж року — презентація екон., пром., інвестиц. та наук.-освіт. потенціалу м. Кременчук Полтав. обл. (у складі укр. делегації були заст. міського голови, проректори Кременчуц. університету та Кременчуц. університету економіки, інформ. технологій і упр., фахівці з інвест. політики, підприємці). 3–5 вересня 2013 у Львові на базі Нац. університету «Львівська політехніка» відбулася 14 міжнар. наук. конф. «Актуальні проблеми будівництва та інженерії довкілля “Львів–К.–Жешув”» (28 р. науковці з України, Словаччини, Польщі збираються для обговорення проблем, пов’яз. із сучас. станом будівництва та впливом інж. споруд на довкілля). Серед визнач. представників укр. громади також — педагог, громад.-культур. діяч І. Бача, історики Ю. Бришкар, С. Папа, лікарі П. Ґаль, М. Филип, економіст В. Капішовський, правознавець Ю. Шпирка, письменник М. Качалуба, журналісти С. Кнапа, В. Мезанцев, музеєзнавець С. Пажура, режисер, драматург Ю. Шерегій, опер. співак С. Копчак, композитор А. Подгаєцький, художники А. Добош, А. Борецький, скульпторка О. Мандич.

Розмір шрифту

Кошице

Рекомендована література

Фотоілюстрації

Інформація про статтю