ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Розмір шрифту

A

Кошице

КО́ШИЦЕ, Кошиці (Košice) — друге за розміром міс­­то Словаччини, центр Кошицького краю (на Сході ме­­жує з Україною). Знаходиться біля підніжжя гір. масиву Ч’єрна гора, у долині р. Горнад (прито­­ка Ша­­йо, бас. Дунаю), за 400 км від Братислави та за 96 км від Ужгорода. К. є зх. околицею етніч. поселень українців. Пл. 242,7 км2. Насел. 240 688 осіб (2011): сло­­ваків — 73,8 %, угорців — 2,6 %, циган — 2 %, чехів — 0,6 %, русинів — 0,6 %, українців — 0,3 %, німців — 0,1 % (інші з національністю не визначилися). Віруючі: римо-католики (45 %), греко-ка­­толики (6,1 %), лютерани (2,3 %), кальвіністи (2 %), православні (1,24 %). Вузол автомобіл. транс­­порту, міжнар. аеропорт, залізнична станція. К. вперше згадується в писем. джерелах 1230. Від 13 ст. було відоме як королів. місто. У 14 ст. К. стало другим за значенням словац. містом. 1307 отримало муніцип. пра­­ва, 1369 — влас. герб. Від 15 ст. місто відігравало лідирую­­чу роль в Пентаполісі — лізі 5-ти найважливіших словац. міст (крім К., входили Бардіїв, Левоча, Пряшів і Сабінов). У 15 ст. деякий час перебувало під владою гусита-таборита Я. Їскру. 1657 засн. Університет. У 17 ст. місто фактично було столицею Верх. Угорщини, до якої офіційно належала сх. частина Словаччини. Під час епідемії 1710–11 по­­мерло бл. 3800 осіб. У 17–18 ст. — центр повстань проти Габсбурґів. З містом пов’язані життя та діяльність кер. нац.-визв. війни угор. народу Ференца ІІ Ракоці. 1787 створ. Кошиц. греко-ка­тол. вікаріат як адм. підрозділ Мукачів. греко-катол. єпархії. Його очолювали каноніки Мукачів. єпархії: І. Пастелій (1787–90), М. Брадач (1790–12) та Г. Таркович (1813–16).

Останній переніс центр вікаріату до Пряшева, де на його основі було засн. Пряшів. греко-катол. єпар­­хію. В К. здобув освіту І. Базилович, який тут видав фундам. латиномовну пр. «Короткий нарис фундації Федора Корятовича» (1799; 1804–05). Певний час жили та працювали чл. «Руської трійці» Я. Головацький, політ. діяч А. Добрянський, освіт. діяч В. Добрянський. Від 17 ст. — центр області Абов, 1882–1920 — комітату Абауй-Тор­­на. Від 16 червня до 7 липня 1919 — столиця Словац. Рад. Респ. З утворенням Чехо-Сло­­ваччини К. увійшло до її складу. 23 січня 1919 у К. велися переговори делегації Лемків. Респ. на чолі з А. Ґаґатком з представниками чеського командування про приєднання Пн. Лемківщини до Чехо-Словаччини. Від 1938 — у межах Угорщини, від 1945 — Чехословаччини. Від 1993 — місто в незалеж. Словаччині. 1820 мешкало 8,7 тис., 1950 — 61 тис., 1970 — 142 тис. осіб. Нині К. — знач. пром., наук.-освіт. і культур. центр. Тут працює Схід­­нословац. металург. завод. Розвинуті машинобудування, харч. і деревообробна промисловості. У К. розташ. Конституц. Суд Сло­­вач­­чини. Функціонують Університет П.-Й. Шафарика, Тех. університет; Держ. наук. б-ка; Східнословац. музей, Словац. тех. музей, Музей В. Ло­­флера, Археол. музей, Східнословац. галерея, Центр сучас. мистецтва; Кошиц. держ. театр, Ко­­шиц. ляльк. театр. Є філармоніч. оркестр. К. і Марсель (Франція) 2013 мали статус «Культур. столиць Європи». Пам’ятки архітектури: руїни міської фортеці (1260–90), собор св. Альжбети (Єлизавети; 1380–1508), косте­­ли домініканців (кін. 13 ст.), св. Антона Падуанського (1405), ур­­сулянок (1625–55), єзуїтів (1671–81), Святого Духа (1730–33), кальвіністів (1805–11), лютеран. кірха (1804–16), греко-катол. церква (1882–86), палаци Якобів (1899) і Андраші (поч. 20 ст.). Україна має давні зв’язки з К. і Кошиц. краєм. Зокрема 1347 місто отримало королів. привілеї зберігати товар, що привозили з Русі та Польщі, та посередництвом своїх купців продавати його в ін. містах Угорщини. Укр. фахівці брали участь в налагодженні металург. виробництва у К.

Від 1966 сюди з Криворіжжя ширококолій. лінією Ужго­­род–К. (88 км, з них у межах України — 8 км) регулярно постачалася залізна руда. 1966–68 виходила українською мовою «Піонерська газета». 1967 у місті при Регіон. раді Союзу русинів-українців Словаччини засн. самодіял. мо­­лодіж. драм. колектив «Думка» (реж. — Й. Фельбаба, А. Луцик), 1985 — укр. нар. аматор. хор «Карпати» (кер. — Л. Довгович). 1997 створ. Кошиц. греко-ка­­тол. екзархат, 2008 — Кошиц. єпархію (єпископ М. Хаутур). Для взаєм. ознайомлення з історією та культурою, досягнення кращо­­го взаєморозуміння та друж­­би між насел., обміну в розв’язанні аналог. проблем, що постають перед міськими органами упр. та організаціями, між К. та Ужгородом встановлено дружні зв’яз­­ки. У місті діють представницт­­во ужгород. європ. медіа-цент­­ру, укр. ред. програм для нац. меншин Словац. радіо. Радіо­­студія здійснює передачі укр. мо­­вою тривалістю 7–8 год. щотиж­­ня на заг.-нац. окрузі. Телестудія інформує двічі на місяць. Щорічно у К. проходять різноманіт­­ні спіл. укр.-словац. заходи екон., наук., освіт., культур., спорт. та ін. напрямів. 7 вересня 2012 у К. проведено міжнар. турист. конф. у рамках проекту «Карпатсь­­кий туристичний шлях»; 13 квітня 2013 з ініціативи Союзу ру­­синів-українців Словаччини — огляд з худож. слова «Струни серця» ім. І. Невицької; 24 квітня того ж року — презентація екон., пром., інвестиц. та наук.-освіт. потенціалу м. Кременчук Полтав. обл. (у складі укр. делегації були заст. міського голови, про­­ректори Кременчуц. університету та Кре­­менчуц. університету економіки, інформ. технологій і упр., фахівці з інвест. політики, підприємці). 3–5 вересня 2013 у Львові на базі Нац. університету «Львівська політехніка» відбулася 14 міжнар. наук. конф. «Актуальні проблеми будівницт­­ва та інженерії довкілля “Львів–К.–Жешув”» (28 р. науковці з Украї­ни, Словаччини, Польщі збираються для обговорення проб­­лем, пов’яз. із сучас. станом будівництва та впливом інж. споруд на довкілля). Серед визнач. пред­­ставників укр. громади також — педагог, громад.-культур. діяч І. Бача, історики Ю. Бришкар, С. Папа, лікарі П. Ґаль, М. Филип, економіст В. Капішовсь­­кий, правознавець Ю. Шпирка, пись­­менник М. Качалуба, журналісти С. Кнапа, В. Мезанцев, музеєзнавець С. Пажура, режисер, драматург Ю. Шерегій, опер. спі­­вак С. Копчак, композитор А. Под­­гаєцький, художники А. Добош, А. Борецький, скульпторка О. Ман­­дич.

Літ.: B. Varsík. Osídlenie Košickej ko­­tliny. Bratislava, 1964; O. R. Halaga.Po­­čiatky Košíc a zrod. metropoly Košice. Košice, 1992; J. Gašpar. Košice. Pohľa­­dy do historie mesta na starých pohľa­­dni­­ciach. Košice, 2011; V. Beskyd.Košice 2013 Európske hlavné mesto kultúry. Ko­­šice, 2013.

М. І. Мушинка

Рекомендована література

  1. B. Varsík. Osídlenie Košickej ko­­tliny. Bratislava, 1964;
  2. O. R. Halaga.Po­­čiatky Košíc a zrod. metropoly Košice. Košice, 1992;
  3. J. Gašpar. Košice. Pohľa­­dy do historie mesta na starých pohľa­­dni­­ciach. Košice, 2011;
  4. V. Beskyd.Košice 2013 Európske hlavné mesto kultúry. Ko­­šice, 2013.

Фотоілюстрації

завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Авторські права:
Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Том ЕСУ:
15-й
Дата виходу друком тому:
Дата останньої редакції статті:
груд. 2023
Тематичний розділ сайту:
EMUIDідентифікатор статті на сайті ЕСУ
1726
Вплив статті на популяризацію знань:
713

Кошице / М. І. Мушинка // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014, оновл. 2023. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-1726

Koshytse / M. I. Mushynka // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2014, updated 2023. – Available at : https://esu.com.ua/article-1726

Завантажити бібліографічний опис

Схожі статті

Вільним шляхом
Населені пункти  |  Том 4  |  2023
Н. С. Ткачук
Житомирський район
Населені пункти  |  Том 9  |  2009
О. О. Прищепа
Дворічна
Населені пункти  |  Том 7  |  2007
В. Ф. Говтва

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагорунагору