Євангеліє

ЄВА́НГЕЛІЄ (від грец. εύαγγέλιον — блага вість) — 1) радісна для всіх християн звістка про на­ста­н­ня Царства Божого в майбутньому та спасі­н­ня людства від гріха й смерті, проголошена Ісусом Христом і апостолами; 2) ран­ньохристиянський твір про бого­втіле­н­ня, земне життя, смерть і воскресі­н­ня Ісуса Христа, що роз­криває зміст його вче­н­ня. Авторство Євангелій приписують учням Ісуса — апостолам або їхнім най­ближчим послідовникам. Ві­домо понад 30 Євангелій. Окрім 4-х, що вві­йшли до канонічного текс­ту Нового Завіту в 2-й пол. 4 ст., — Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Івана (написані орієнтовно у 2-й пол. 1 ст.), — були ще апокрифічні Євангелія від Петра, Іуди, Андрія, Томи та ін. (написані у 2 ст. і пізніше). Перші три канонічні Євангелія близькі за змістом і, ймовірно, мали спільні усні й письмові джерела; їх називають синоптичними. Найпершим за часом створе­н­ня є Євангеліє від Марка, в якому немає опису непорочного зача­т­тя Діви Марії та чудесного народже­н­ня Ісуса. Євангеліє від Івана від­різняється від синоптичних за змістом і стилем, написане під впливом ідей Філона Александрійського та гностиків. У Євангелії від Матвія пере­важає юдейсько-християнський зміст, а у Євангелії від Луки від­чутний вплив християн з неюдеїв (напр., різко засуджує багатіїв). Оскільки ні в Апокаліпсисі, або Обʼявлен­ні св. Івана Богослова, ні в Апостольських посла­н­нях Євангелія не цитуються, це свідчить про те, що вони були неві­домі їхнім авторам. Уперше про Євангелія (після канонізованих) згадують Іриней і Татіан бл. 180 р. Написа­н­ня Євангелій від­повід­ало на­зрілій потребі нової релігії в роз­горнутому викладі її віровче­н­ня. Затвердже­н­ня чотирьох Євангелій як канонічних від­булося на Нікейському церковному соборі (325). Тривалий час дослідники вважали, що євангельські оповіді не є від­ображе­н­ням реальних подій, проте в сучасності домінує позиція історичної школи, згідно з якою у змісті новозавітних Євангелій від­ображено (у містифікованій формі) життя реальної особи, яка ві­діграла помітну роль в історії єврейського народу 1-ї третини 1 ст. Див. також Біблія.

Літ.: Житецкий П. Описание Пере­сопницкой рукописи ХVI в. с приложением текс­та Евангелия от Луки, выдержек из других евангелистов и 4-х страниц снимков. К., 1876; Крыжановский Г. Рукописные Евангелия киевских книгохранилищ. К., 1889; Його ж. Рукописные Евангелия Волынского епархиального древнехранилища: (Истор.-диалект. очерки) // Волын. истор.-археол. сб. Ж., 1896. Вып. 1; Огієнко І. Українська Пере­сопницька Євангелія 1556 р. Тарнів, 1921; Пере­сопницьке Євангеліє 1556–1561: Дослідж. Транс­літеров. текст. Словопокажчик. К., 2001; Глубоковский Н. Н. Лекции по Священ­ному Писанию Нового Завета. Москва, 2006.

А. М. Колодний, О. Н. Саган

Завантажити статтю