ЄВА́НГЕЛЬСЬКІ ХРИСТИЯ́НИ-БАПТИ́СТИ (ЄХБ) — проте­стантська течія у християнстві. Виникла в СРСР після обʼ­єд­на­н­ня 1944 баптистів з євангелістами (див. Євангельські християни), очолювана Всесоюз. радою ЄХБ. 1945 до ЄХБ при­єд­налися Християни віри євангельської (пʼятидесятники), а також дарбісти (Закарпа­т­тя), 1947 — Євангел. християни в дусі апостолів, ін. євангел. деномінації, 1963 — брат. меноніти. Друк. орган — «Братский вестник». 1960 група віруючих, не­вдоволена толерантністю керівництва до рад. влади, утворила окрему Раду Церков ЄХБ. У незалеж. Україні громади ЄХБ ви­йшли з під­порядкува­н­ня Всесоюз. ради ЄХБ і утворили Всеукраїнський союз обʼ­єд­нань євангельських християн-баптистів. Нині в Україні понад 60 незалеж. громад ЄХБ, бл. 40 громад колиш. Ради Церков ЄХБ, 30 — Братства незалеж. церков ЄХБ, громади Корей. баптист. церкви та ін. Видають низку журналів, газет, брошур. Серед ві­домих проповід­ників ЄХБ в Україні — Я. Духонченко, Г. Комен­дант, В. Логвиненко, В. Нестерук, В. Шемчишин. Укр. баптисти утворили Український світовий євангельсько-баптистський союз; ві­домі його діячі — І. Барчук, О. Гарбузюк, К. Костів, В. Домашовець, Л. Коровник.