Євангельські церкви

Визначення і загальна характеристика

ЄВА́НГЕЛЬСЬКІ ЦЕРКВИ́  — збірна назва об’єднаних протестантських Церков, головним чином лютеранської та реформаційної традицій. Поняття «євангельські» вжито для акцентування уваги на потребі кожного віруючого жити згідно з Євангелієм, тобто згідно з волею Ісуса Христа. Є. Ц. з’явилися у 19 ст. в Німеччині як певна реакція на тогочасне падіння рівня реліг. життя і посилення раціоналізму. В основі цього процесу була концепція необхідності відродити реліг. життя перших часів протестантизму, логіч. розвитком чого став процес об’єднання різноманіт. течій лютеран та реформатів (послідовників Ж. Кальвіна і У. Цвінґлі). Ця ідея мала богослов. обґрунтування (відмова від власних реліг. символів на користь універс. євангельських) та організац. підтримку прусс. короля Вільгельма III. До 300-річчя Реформації (1817) у багатьох регіонах Німеччини, насамперед у Пруссії, розпочався процес об’єднання лютеран із реформатами. Проте ця т. зв. протестант. унія не зуміла стати всезагальною, об’єднати всі протестант. Церкви та течії, оскільки у своїй основі порушувала базовий протестант. принцип реліг. свободи у віронавч. істинах. Відтак з’явилися традиціоналісти, які обстоювали важливість збереження відмінностей між лютеранами та реформатами, особливо у вченні про таїнства і євхаристію, а також у збереженні поняття «зовн. авторитету», яким могли виступати як символічні ранньолютеран. книги, так і авторитет Церкви й пастирів. Натомість ліберали пропагували зближення з наукою, більшу самостійність віруючих у реліг. поглядах тощо. З часом прихильність до такої унії висловили багато протестант. Церков Франції, Швейцарії, вище церк. керівництво Нідерландів, т. зв. євангеліч. союз Англії та ін. 1863 створ. Протестант. союз, метою якого був захист оновленого протестантизму — того, що базувався на євангел. та просвітниц. ідеях. Засадничі ідеї Союзу: відмова від усіх віронавч. формул і символіч. книг, оскільки вони є людським творінням; єдиною основою і об’єктом віри може бути особа, справа і вчення Ісуса Христа; кожен віруючий повинен наслідувати Христа у власному житті. 1875 затв. Положення про Ген. синод Є. Ц. Пруссії, який збирався за наказом короля раз на 6 р. і мав достатньо широкі функції, зокрема сприяв міжнар. зв’язкам Є. Ц., контролював діяльність церк. і біляцерк. фондів та їх прибутків тощо. Така держ. опіка Є. Ц. у Пруссії сприяла тому, що на поч. 20 ст. тут нараховувалося понад 8 тис. громад (22 млн віруючих). 1947 у м. Лунд (Швеція) відбувся конгрес Є. Ц., на якому засн. Всесвітню лютеран. федерацію. У її складі станом на 2009 перебувають 140 віронавчально близьких до лютеранства Церков у 78-ми країнах (об’єднують бл. 68 млн віруючих).

Завантажити статтю